понеділок, 13 серпня 2012 р.

Роздуми під ялтинським сонечком

Ні, я не кажу, що хочу читати чужі думки.


Просто часом цікаво, що ж саме непокоїть когось, коли той задумливо роздивляється краєвид з вікна. Що то може бути?

Хатні справи, плани на майбутнє, спогади з далекого минулого, нісенітниці, жарти, слова пісень - що саме? Варіантів безліч, а чи можна знати напевно?


Отож, сконцентроване споглядання виду з вікна, чим воно супроводжується?

А ще, от коли радиш людині якийсь трек послухати (досить популярний вид спілкування зараз, який стрімко виокремлюється). Як взнати, чи так само ви кайфуєте на кожному окремому моменті? Було б непогано і в цьому випадку також взнати чужі думки.


Чи ще одне. Ось ці секунди мовчання з неперевними спогляданнями у вічі один одному. Часом це мить, часом ціла вічність. А які ж слова кожен з вас прокручує у своїй голові у цей момент? Як взнати?


Іноді мені здається, що саме ці знання дадуть змогу жити легше, без непорозумінь.


Хоча, чи не було б це банально - точно знати, що саме недоговорюється у всіх цих випадках?


Таємничість у таких природних дозах страшенно приємна.


Published with Blogger-droid v2.0.4

пʼятниця, 3 серпня 2012 р.

Slow down, you crazy child

І додати аж нічого.


Кожне слово з пісні Біллі Джоела 'Vienna' - моє. Як ніби трек був створений для мене, чи мною, ну точно якось так. Не дарма Ipod пише, що я слухала цю пісню більше 75-ти разів. Це щось таке, до чого хочеш повертатись.


Знаєте, до чого ще хочеться повернутись? До Богданівки. Сюди просто тяне. Чим же вона приваблює? Мабуть, повною свободою, відсутністю метушні та й людей, взагалі-то; і ще приємним відчуттям, що ти тут, поруч з рідними.


Гарно, коли тобі є куди повернутись. Де згадати приємне, відновити сили та дещо переосмислити. От я без такого погано уявляю своє життя.


Published with Blogger-droid v2.0.4