Без назви

У житті так бракує справжності.

Усюди фальш, халтура, лицемірство, брехня і вивихи реальності. І воно далі породжує усе на себе подібне. Низька якість стала мейнстрімом, причому від мелодій до думок, від жартів до драм, і від чіткості зображень до щирості почуттів.

Не біда, ти з усім справляєшся. Кидаєшся викладатись на безліч
різних напрямків на повну, а потім дивуєшся результатам.

А часом не вистачає сил і часу зробити менше, але концентрованіше.

Published with Blogger-droid v2.0.6

Два різні треки

Моя пісня - чутлива і легка. Твоя ж - така сама. Обидві вони розчулюють навіть найсуворіших. Не скажу, що слова цих пісень дуже розумні, та й мелодія нескладна, та ще й, може, не нова. Навряд чи виконавців назвеш талановитими.
Однак, мені моя пісня дуже багато чого значить, а тобі - твоя. І насправді вони до неможливості різні.

Моя - про те, як добре тобі може бути поряд з однією людиною. Як спокійно та безпечно тобі з цим кимось. Цитатами з пісні я цю ідею не підкріплю, але я впенена, що там саме про це співають. І коли вона, ця сама моя пісня, звучить, то якісь кадри в моїй голові перемішуються з мільйонами голочок, що виявляють у мені різні, але однаково надсильно насичені, почуття. Це все без жодного зайвого слова і каже мені, що ця пісня радіє. За те, що все є, як є.

Можна сказати, що твоя пісня за силою емоційного натиску дуже схожа на мою. Однак вони - про зовсім різні речі. У паузах твого приспіву чітко чутно, як б'ється скло. Незрозуміло звідки між рядками відчувається біль. І твоя пісня - про тишу зовсім не від щастя і спокою. А від приглушеного крику, що назріває в тобі.

Сама того не помічаючи, ти кладеш усе те, що зараз у твоїй голові, на окрему пісню (може й недоречну). І прожиживаєш її так, наче усе твоє надумане - то правда.
Воно добре, що є такі пісні, які здатні викликати схожі емоції від кардинально різних думок.

Ніхто й не знав, що моя і твоя пісні - то щось єдине.

Published with Blogger-droid v2.0.6

Рве на шматки, змінює реальність, ділить на половину і завершує це імітацією стрілянини

"Половинний" Push and Shove від No Doubt

****

Усіх своїх фанів, та й навіть тих, хто раз чув легендарну Don't Speak, No Doubt порадував новим альбомом Push and Shove. І не розчарував! Пропорційне злиття дикого і нового саунду з безпрограшними, у чомусь знайомими, нотками. Від першого не гидуєш, а від другого кайфуєш по максимуму. Однак, щось же має бути не так. У даному випадку це - кількість пісень; їх майже вдвічі менше. Інша половина, принаймні у перші декілька днів, не була мною виокремлена. Але! Чого вартує перше прослуховування треку Settle Down, чи Sparkle, чи Easy? Мені це подарувало пару годин малювання ще небачених раніше яскравих картин в уяві. Чутно, що витрачено багато зусиль для створення усіх цих пісень. Відчутно, що очікування релізу себе виправдало. Очевидно, що альбом вартий уваги.
Чудово, що гурт дарує два міні-альбоми: той, що сприймається одразу, і той, що можна буде оцінити лиш через якийсь час.

Розриваючий на шматки 4 від гурту 'Ночные Снайперы'

***

Цей альбом навчить гарно кричати. Тільки не буквально, а так, коли увесь крик і наболіле видають очі. А взагалі, це гарна розрядка. Кожна пісня задає неповторний ритм на увесь день!
Иди ко мне з першого слова зачарувала. Хоч раджу не слухати її у занадто розслабленому стані - можна відчути, що тебе гіпнотизують. Гугл, реліз якої був десь півроку назад, все так само вириває з тебе шматки. І робить це, як не дивно, приємно. Что мы делали прошлым летом, без сумнівів, - дуже крута. Але найкращою піснею альбому я точно назву There's no good in goodbye.

По-різному смачний What We Saw From The Cheap Seats 

від Regina Spektor

*****

Серйозно, кожна наступна пісня в альбомі дарує нову посмішку і дає почути інакшу красу.
Неповторний голос змішується із сукупністю насичених звуків, як наприклад, хлопки, клацання, імітування пострілів (точно як мале хлопча!), високі нотки, м'які переходи і різкі зміни гучності. Дивно, як це можна було адекватно поєднати, щоб ще й звучало гарно. Oh Marcello - офігезна. Don't Leave Me (Ne me quitte pas) заставить сильно кайфувати від приспіву французькою, навіть якщо ви не дуже любите цю мову. Ballad of a Politician - неперевершена. Ще What We Saw... має два сюрпризи, досить приємних. Словом, шикарний альбом.

Космічний Magic Hour від Scissor Sisters

****

У цьому чудовому альбомі так мало земного, що починаєш втрачати звичне бачення знайомих речей. І все це - у ритмі танцю. Дивні поєднання стилів, вкраплення цікавих звуків і загальна атмосфера руху й дарують відчуття космічного польоту. Чого вартує до неможливості хаотична і неоднорідна Let's Have A Kiki? Та це ж усе, що потрібно! І одразу ж за нею йде рухлива Keep Your Shoes. А сама по собі крута Best In Me насправді лиш готує до справжнього музичного вибуху - останнього треку під назвою Baby Come Home. 

Можливо, деякі пісні важко зрозуміти з перших декількох прослуховувань. І може зовсім немає бажання осягнути увесь космос альбому. Проте дивують і дарують насолоду Scissor Sisters якісно і довершено, що і робить Magic Hour справжнім скарбом!