Черговий крутий день, іду і радію. Знову ще одна випадкова приємна зустріч, прям як треба. Я іду з широкою посмішкою і підпригую. Я завжди так. Коли вчилась танцювати сіртакі, то сестра сказала, що я робила це, як мала дитина - постійно підпригувала :D
Останнім часом так багато думок в голові! А от дУмки посортувати їх щось не з'являлось. Якби таке можна було характеризувати територією, то я б заявила, що думаю всенькими планетами; вже аж дві штуки надумала.
Цікаво, от цього ж ніхто не скаже, чи думають різні люди по-різному багато чи, навпаки, мало? Може існують такі, що й пару годин не продумали. Може є такі, що говорять мало, бо постійно думають. Цікаво, що вони там, в голові, роблять? Бачать фільми, пишуть книги, створюють світи?
А ще й сам спосіб мишлення різниться. Може хтось є такий, що давно себе знає і думки в нього складаються з одних вирваних з контексту слів. чи взагалі жестів. А є й такі, що, може, картинками думають, запахами, дотиками, звуками, асоціаціями, спогадами, прорахунками, висновками, opinion-ами, вигуками, мугиканнями, смаковими визначеннями, комп'ютерними схемами, рингтонами, бавовною чи взуттям. Ох, як далеко заїхала! "Думати бавовною"! Так, прошу записати цей випадок у шкільні підручники з географії, під моїм власним визначенням "думати планетами".
Вчора ще раз переглянула фільм Amores perros, такий кайф. Такий гіркий слізний кайф, який ще й примушує задуматись. Якщо вам стане тошно від лайливих слів в перші декілька хвилин - перетерпіть, далі буде гірше. Насправді там все більше, ніж життєво. Це каже вам маленька дівчинка, яка ще світу не бачила. Справляє таке враження, ну що я скажу? А ще не можу промовчати про Габріеля Гарсія Берналя.
Саме він був причиною мого повторного, та й першого теж, перегляду. Не буду приховувати, та місцями нудно і затянуто. Проте загалом, дуже ок.
+1 до мого списку!( пост "Про день моєї мрії"). Це, до речі, перший пункт. Тільки список чого саме ще не придумала: речей, які треба встигнути до 30, 40 і т.д. чи до смерті. Хай буде до 30, це підсвідомо заставить мене скоріш все виконувати. А тепер до суті пункту. Я хочу встигнути до 30 років поводити Волгу. Я не вмію ще водити, тому не маю конкретно сформованого ставлення до цього. Але от проходила мимо цього автомобіля, і чітка думка з'явилась, не могла проігнорувати. До цієї теми. Я от майже раз на пару днів думаю про пункт 'Обійняти перехожого'; затверджую його під номером 2.
Слухайте, відкопала свій старий щоденник, почала вести в 2006 році, мені було 11, там буквально пару записів. Словом, щоб не інтригувати задовго, одразу подаю куски.
(26.01.06)
"А може, я відішлю йому sms: 'Я тебе люблю!', а за ним слідом:'Ой, вибач! Це я готувала моїй сестрі, і випадково натрапила на тебе'? Ні, це може його розлютити! Я в розпачі! Що робити?! Чому він мовчить? Нічого не відчуває????
Ні, в нього просто гроші закінчились на рахунку."
Повторюю, автору написаного - 11 років. Це, на секундочку, лише шостий клас. Давайте далі.
(27.01.06)
"Моя думка би не змінилась, якби сьогодні я не отримала б повідомлення: 'Доброе утро, киса'. :-) Це класно. Але тут у нього кінчились гроші, а просто писати sms-ки і не отримувати відповіді мені набридло... Я зробила перерву. Тепер, після цього, я боюсь його побачити. І я впевнена, що він так само... Я не можу усвідомити, що все це пише саме він! Ні, не вірю!! Дуже скоро я, мабуть, його побачу. Аж в школі або коли купить картку. Я не знаю. Мені і радісно, і сумно. Можливо, я його і не люблю, і він мене теж... Нічого не розумію, все так накручено... Не можу нічого путнього написати, жах! Мені аж якось моторошно. Ну добре. Я вже все написала, що хотіла. Бувай!"
(18.02.06)
"Привіт. Я вже його бачила, і не раз. Але він навіть не дивиться на мене! :-( А 14-го він мене навіть не поздоровив!"
Слухайте, далі такі речі пішли, я це не надрукую, мені занадто соромно. Продовжую.
"Але не встиг закінчитись 14ий день, як я вже захворіла:-( Що сталося? Після нудної розмови з ****1, я пішла слухати сумну пісню "Буду с тобой в радости..." по МП3 плеєру. І застудилась:-( Це погано. By, my dear Diary!"
(22.02.07)
"Щодо ****1, то я вже рік з ним не контачу. Що між нами пробігло? Ні, не кішка. То був ****2. А може, й нічого не бігало. Може це сталось вкінці 2005-2006 н.р. По меншій мірі, з того дня він не відповідав на ту sms і грубо ставився до мене. Так ось, що сталось.
(... я розповідаю, як ходила гуляти з отим ****2)
Потім ми пішли до фонтанів. Говорили, звичайно, довгенько. Ну а потім вирішали поїхати. ТРЕБА БУЛО ЙОГО ПОЦІЛУВАТИ! Ну добре, що вже зробиш? Потім мені ****1 прислав: 'ТЬІ гуляешь с ****2?' ТРЕБА БУЛО НАПИСАТИ 'НІ'! Але я здуру написала 'так'. Він обурився і образився. Так і треба.
-Мені також дуже подобався ****3, але я вже з ним обмежуюсь тільки чарівною посмішкою;) , і все! (Хоча колись ****1 і ****3 побилися(думаю через мене) і ніхто не переміг, але на мене обидва глянули і посміхнулись! :-p"
(27.05.07)
Спочатку я спокійно перераховую усі пасії, який зараз там у них стан, хто їм подобається. Потім пишу:
"... А от ****4 любить мене! Ну, він так часто дивиться на мене, щось говорить мені:-р А дівки шепотяться і сміються- заздрять. Я їм так і натякаю: 'Заздрість - ...' А вони попускаються і хай! Знаєш, мені теж подобається ****4. Він дуже кльовий і кльовий! Я тільки не хочу, щоб ці дівки перепорпали наше захоплення! Бррр"
(20.01.08)
"Привіт. У мене все нормально. У мене багато знайомих. Розповім про всіх. Дивись задню сторінку. *А там, ой, там такееее!*
Так, мені 13. Я багато сижу в Інеті, і з багатьма дівчатами подружилась:*перераховую*."
Далі іде дуже довге перерахування усіх, хто подобався чи кому подобалась. Писати те не буду, бо вже абсурд.
Так що от таким було життя маленької дівчинки в 11-13 років.
Ех, знаєте, як заново відчула те все. Так смішно за себе, і приємно водночас. А потім натрапила на писанину листопада 2011 року. Зачиталась, все пригадала і була маленька ідея надрукувати те в блог. Це й хоча я ще не практикувала публікування старих записів. Але потім я зрозуміла, що є такі речі, про які я ніколи не напишу сюди. Я і радію від того, що маю межу, за яку не переходжу. Щоб це не ставало чимсь занадто вагомим. Тому круто, що по різним блокнотикам можна нарити різних цікавеньких речей, які в кайф читати от саме так!
На цьому все!
Останнім часом так багато думок в голові! А от дУмки посортувати їх щось не з'являлось. Якби таке можна було характеризувати територією, то я б заявила, що думаю всенькими планетами; вже аж дві штуки надумала.
Цікаво, от цього ж ніхто не скаже, чи думають різні люди по-різному багато чи, навпаки, мало? Може існують такі, що й пару годин не продумали. Може є такі, що говорять мало, бо постійно думають. Цікаво, що вони там, в голові, роблять? Бачать фільми, пишуть книги, створюють світи?
А ще й сам спосіб мишлення різниться. Може хтось є такий, що давно себе знає і думки в нього складаються з одних вирваних з контексту слів. чи взагалі жестів. А є й такі, що, може, картинками думають, запахами, дотиками, звуками, асоціаціями, спогадами, прорахунками, висновками, opinion-ами, вигуками, мугиканнями, смаковими визначеннями, комп'ютерними схемами, рингтонами, бавовною чи взуттям. Ох, як далеко заїхала! "Думати бавовною"! Так, прошу записати цей випадок у шкільні підручники з географії, під моїм власним визначенням "думати планетами".
Саме він був причиною мого повторного, та й першого теж, перегляду. Не буду приховувати, та місцями нудно і затянуто. Проте загалом, дуже ок.
Слухайте, відкопала свій старий щоденник, почала вести в 2006 році, мені було 11, там буквально пару записів. Словом, щоб не інтригувати задовго, одразу подаю куски.
(26.01.06)
"А може, я відішлю йому sms: 'Я тебе люблю!', а за ним слідом:'Ой, вибач! Це я готувала моїй сестрі, і випадково натрапила на тебе'? Ні, це може його розлютити! Я в розпачі! Що робити?! Чому він мовчить? Нічого не відчуває????
Ні, в нього просто гроші закінчились на рахунку."
Повторюю, автору написаного - 11 років. Це, на секундочку, лише шостий клас. Давайте далі.
(27.01.06)
"Моя думка би не змінилась, якби сьогодні я не отримала б повідомлення: 'Доброе утро, киса'. :-) Це класно. Але тут у нього кінчились гроші, а просто писати sms-ки і не отримувати відповіді мені набридло... Я зробила перерву. Тепер, після цього, я боюсь його побачити. І я впевнена, що він так само... Я не можу усвідомити, що все це пише саме він! Ні, не вірю!! Дуже скоро я, мабуть, його побачу. Аж в школі або коли купить картку. Я не знаю. Мені і радісно, і сумно. Можливо, я його і не люблю, і він мене теж... Нічого не розумію, все так накручено... Не можу нічого путнього написати, жах! Мені аж якось моторошно. Ну добре. Я вже все написала, що хотіла. Бувай!"
(18.02.06)
"Привіт. Я вже його бачила, і не раз. Але він навіть не дивиться на мене! :-( А 14-го він мене навіть не поздоровив!"
Слухайте, далі такі речі пішли, я це не надрукую, мені занадто соромно. Продовжую.
"Але не встиг закінчитись 14ий день, як я вже захворіла:-( Що сталося? Після нудної розмови з ****1, я пішла слухати сумну пісню "Буду с тобой в радости..." по МП3 плеєру. І застудилась:-( Це погано. By, my dear Diary!"
(22.02.07)
"Щодо ****1, то я вже рік з ним не контачу. Що між нами пробігло? Ні, не кішка. То був ****2. А може, й нічого не бігало. Може це сталось вкінці 2005-2006 н.р. По меншій мірі, з того дня він не відповідав на ту sms і грубо ставився до мене. Так ось, що сталось.
(... я розповідаю, як ходила гуляти з отим ****2)
Потім ми пішли до фонтанів. Говорили, звичайно, довгенько. Ну а потім вирішали поїхати. ТРЕБА БУЛО ЙОГО ПОЦІЛУВАТИ! Ну добре, що вже зробиш? Потім мені ****1 прислав: 'ТЬІ гуляешь с ****2?' ТРЕБА БУЛО НАПИСАТИ 'НІ'! Але я здуру написала 'так'. Він обурився і образився. Так і треба.
-Мені також дуже подобався ****3, але я вже з ним обмежуюсь тільки чарівною посмішкою;) , і все! (Хоча колись ****1 і ****3 побилися(думаю через мене) і ніхто не переміг, але на мене обидва глянули і посміхнулись! :-p"
(27.05.07)
Спочатку я спокійно перераховую усі пасії, який зараз там у них стан, хто їм подобається. Потім пишу:
"... А от ****4 любить мене! Ну, він так часто дивиться на мене, щось говорить мені:-р А дівки шепотяться і сміються- заздрять. Я їм так і натякаю: 'Заздрість - ...' А вони попускаються і хай! Знаєш, мені теж подобається ****4. Він дуже кльовий і кльовий! Я тільки не хочу, щоб ці дівки перепорпали наше захоплення! Бррр"
(20.01.08)
"Привіт. У мене все нормально. У мене багато знайомих. Розповім про всіх. Дивись задню сторінку. *А там, ой, там такееее!*
Так, мені 13. Я багато сижу в Інеті, і з багатьма дівчатами подружилась:*перераховую*."
Далі іде дуже довге перерахування усіх, хто подобався чи кому подобалась. Писати те не буду, бо вже абсурд.
Так що от таким було життя маленької дівчинки в 11-13 років.
Ех, знаєте, як заново відчула те все. Так смішно за себе, і приємно водночас. А потім натрапила на писанину листопада 2011 року. Зачиталась, все пригадала і була маленька ідея надрукувати те в блог. Це й хоча я ще не практикувала публікування старих записів. Але потім я зрозуміла, що є такі речі, про які я ніколи не напишу сюди. Я і радію від того, що маю межу, за яку не переходжу. Щоб це не ставало чимсь занадто вагомим. Тому круто, що по різним блокнотикам можна нарити різних цікавеньких речей, які в кайф читати от саме так!
На цьому все!
Published with Blogger-droid v1.6.8
я теж недавно натрапила на твій старий блокнот)))
ВідповістиВидалитиги)))
ти була чудернацькою і класною дитинкою)))
мої старі щоденники просто соромно читати, така там тупість))))
Гиги)) прям санта-барбара)) я щоденник вела з 9ти до 15ти років, перечитувати їх аж страшно)) я була малим мань'яком))
ВідповістиВидалитиза листопад 2011 року? нічого не плутаєш? :)
ВідповістиВидалитизаписи смішні і веселі. рекомендує ще й зараз написати дещо подібне, через років 5 будеш читати і думати приблизно те саме "ото я була мала і дурна".
а щодо думок, то в мене думки - це ймовірні діалоги, серед яких і ті, яким не судиться відбутися в житті, а є й такі, які відбудуться. але насправді, думаю більше, ніж говорю, якщо це враховувати як признак якоїсь задумливості.