Концентрація того, що було раніше.

«Зачем всех любить?! Это же бред! Люби себе определенное количество людей, и хватит; а не всех подряд.»

Вирвано із запису без дати.

 «- Я в последнее время часто пою колыбельные, они у меня в голове крутятся… Те, которые еще мама пела. Хочешь спою?

- Не надо. Я сразу заплачу.»

Зі спогадів 26.06.10, вночі

«Є люди, які кажуть, що самотність для них – стиль життя і їм так зручніше. Але ж вони це комусь кажуть. А отже, вони намагаються викликати якісь емоції у слухача; це означає, що їм потрібне спілкування.»

Початок нотатки. 6.07.10

«Только послушай, как часто о тебе вспоминаю, или как много о тебе говорю всем-всем, или как нежно о тебе отзываюсь. Ты заметил?»

Середина. 1.08.10

«Бо що вона – та безмежна теорія в моїй голові? Все і житті залежить від практики. Ніхто за мене не помилиться, ніхто не виграє. Все треба робити самій.»

Кінець. 5.11.10

«Ночь. Тишина. В подъезде целуются двое.

- Я тебя люблю.

- Я тебя тоже.

- Как зовут тебя?

- Сережа.

- Тьху ты, меня тоже.»

З чужого старого блокноту.

«Маріна, ти би знала, як мені погано. Отак на душі зараз, що, якщо хтось щось не те скаже, - заплачу. Так погано.»

Поділилась зі мною людина, котру поважаю.