Ви не повірите, таке вперше зі мною. Третій раз пишу цей пост. Перед цим виходило не те і все видалялось. Слова не лягають у фрази, та навіть букви десь губляться.
А все тому, що мені добре.
Доообре.
Добре.
Та ще й як добре! Я тут зранку подумала, що так багато змін в моєму житті ще ніколи не відбувалось.
Минулого року влітку мене зранку мама пробудила фразою-пропозицією відрізати волосся, щоб легше жилось. А я подумала, що то сон. Бо всі 16 років просила про те, а тут раз-і от тобі так просто все вже є.
Все життя, їй-Богу, не брешу, всеньке своє життя я мріяла про домашню тваринку. Ця дискримінація мене дуже засмучувала, але я була безсильна. Та от раз, вчора ми поїхали в зоомагазин, сьогодні всю ніч я не спала, весь час розчулююсь, глянувши на цей вже коханенький комочок м'якості. Що ж воно то таке робиться?!
Раніше, глянувши на чиїсь обцарапані руки я тому комусь сильно співчувала. А зараз, бачачи свої, я не розумію, як могла так довго копити ту любов і турботу в собі. І як же я не вибухнула?:)
Воно таке миле. Пухнасте, м'яке, кохане, гарне, своє. І пахнюче таке. В магазині чомусь здалось, що воно ще не має свого унікального запаху. Такого, знаєте, який мають усі живі істоти. І ви - не виключення. А зараз воно таке пахуче мені!
Можу вставку про запахи сюди написати. В мене якась дуже розвинена запахова(запашна?) пам'ять. От в голові є купа зараз запахів близьких людей: родичів і друзів. Обожнюю їх впізнавати.
Не можу довго відволікатись від теми поста(яку я ще не вписала).
Я помітила за собою, що все стало набагато простіше. Їжа, повітря, думки, ставлення. Я іду собі по вулиці, і в мене вже немає отих моїх нескінченних схем у голові. Я, як дурна сама собі, думаю про якесь звичайнісіньке безглуздя! Мені стало так простіше робити кроки. І люди стали такими звичними і зрозумілими. То ті, котрих так і не змогла розгадати раніше.
Я не розумію зовсім, може по голові хтось довбанув?
Я ходжу і постійно посміхаюсь, роблю те, що хочу і радію з того, як апельсин. Таке відчуття, ніби я зовсім не тут живу, а деінде. Хоч хто-небудь, впізнайте ту стару мене в оцьому!..
Хочеться це затримати і пообіцяти собі дещо.
А геть і не знаю що!
Дурний пост. Але блін як же мені добре.
ДОБРЕ
дооооообре
та мені пречудово
Масічка от
А все тому, що мені добре.
Доообре.
Добре.
Та ще й як добре! Я тут зранку подумала, що так багато змін в моєму житті ще ніколи не відбувалось.
Минулого року влітку мене зранку мама пробудила фразою-пропозицією відрізати волосся, щоб легше жилось. А я подумала, що то сон. Бо всі 16 років просила про те, а тут раз-і от тобі так просто все вже є.
Все життя, їй-Богу, не брешу, всеньке своє життя я мріяла про домашню тваринку. Ця дискримінація мене дуже засмучувала, але я була безсильна. Та от раз, вчора ми поїхали в зоомагазин, сьогодні всю ніч я не спала, весь час розчулююсь, глянувши на цей вже коханенький комочок м'якості. Що ж воно то таке робиться?!
Раніше, глянувши на чиїсь обцарапані руки я тому комусь сильно співчувала. А зараз, бачачи свої, я не розумію, як могла так довго копити ту любов і турботу в собі. І як же я не вибухнула?:)
Воно таке миле. Пухнасте, м'яке, кохане, гарне, своє. І пахнюче таке. В магазині чомусь здалось, що воно ще не має свого унікального запаху. Такого, знаєте, який мають усі живі істоти. І ви - не виключення. А зараз воно таке пахуче мені!
Можу вставку про запахи сюди написати. В мене якась дуже розвинена запахова(запашна?) пам'ять. От в голові є купа зараз запахів близьких людей: родичів і друзів. Обожнюю їх впізнавати.
Не можу довго відволікатись від теми поста(яку я ще не вписала).
Я помітила за собою, що все стало набагато простіше. Їжа, повітря, думки, ставлення. Я іду собі по вулиці, і в мене вже немає отих моїх нескінченних схем у голові. Я, як дурна сама собі, думаю про якесь звичайнісіньке безглуздя! Мені стало так простіше робити кроки. І люди стали такими звичними і зрозумілими. То ті, котрих так і не змогла розгадати раніше.
Я не розумію зовсім, може по голові хтось довбанув?
Я ходжу і постійно посміхаюсь, роблю те, що хочу і радію з того, як апельсин. Таке відчуття, ніби я зовсім не тут живу, а деінде. Хоч хто-небудь, впізнайте ту стару мене в оцьому!..
Хочеться це затримати і пообіцяти собі дещо.
А геть і не знаю що!
Дурний пост. Але блін як же мені добре.
ДОБРЕ
дооооообре
та мені пречудово
Масічка от
твоє кошеня таке миле ^^
ВідповістиВидалитияк назвала?
Масічкою:)
ВідповістиВидалитимиле кошеня -миле ім'я :)
ВідповістиВидалитиКоте - чудо!!!))
ВідповістиВидалити