Давно хотіла писати блог на пару. Це зменшує ймовірність відсутності ідей, бо ж завжди є поруч людина, котра робить те ж, що й ти, тобто нових думок, натхнення та кайфу від писання вдвічі більше. Хоча, з іншого боку, і набриднути може вдвічі швидше. Але, що це я, ще нічого не почала, а вже пишу погане? Нє-нє,цей пост, прямо відчуваю, буде приємним, легким, веселим; таким, як я зараз є. Так ось, поки що все обдумується і розробляється, обговорюється. Проте вже можу сказати пару слів реклами: там буде все доступніше, легше і швидше для читання, абсолютно найбанальніший дизайн, хто любить blogger - ця штука зветься "режими динамічного перегляду". У ньому ще й читачі мають можливість змінювати ці самі режими, в залежності, що їм більше до вподоби. Отож, чекайте, зовсім скоро все це запрацює.
І ні, це авжеж не означає, що власний блог закину. Це ж моє, ріднесеньке, де можу розкидатись словами, потім їх старанно позбирати, всунути відео, зображення будь-якого змісту, та все, що завгодно! Маю повну свободу вибору: від заголовку блогу до дизайну бокової панелі і кольору посилань, при наведенні на них вашим курсором. Ні, все ще публікуватиму тут свої найприватніші думки. Але я, безсумнівно, рада новим ідеям у голові!
Значить, пофігізм.
Чи може це бути чимось хорошим?
Це навіть буває прекрасним життєвим кредо. Залежить від того, на що не звертаєш увагу, як часто ти це робиш, що тоді для тебе головне і т.д. Для мене такий час буває іноді дійсно рятівним - бо я занадто багато чого вважаю надзвичайно важливими. Важко навчитись мудро розставляти пріоритети, але коли це вмієш, то й приємніше живеться. Як я там колись казала? З "відчуттям вдалого інвестування"? Саме так і живеться. Неперевершене відчуття, коли ти спостерігаєш свій прогрес на шляху до певної мети.
Отож, попереду у мене є багато часу. А ще більше, мабуть, важливих речей, котрі треба встигнути зробити. Звичайно, дівчачо-котячі дебоші з Маською будуть мати місце, але я впевнена, що зможу продуктивно використати цей час.
До речі, екстернат - така хороша штука. Дуже вчить самостійності. Дізнався що вчити - вивчив - прийшов - здав. І все. Нікому не цікаво, знав ти коли-небудь ту латинську мову чи ні, просто здавай її.
Ну, я поки що на другому етапі цього логічного ланцюжка.
Наразі це все, дякую всім.
І ні, це авжеж не означає, що власний блог закину. Це ж моє, ріднесеньке, де можу розкидатись словами, потім їх старанно позбирати, всунути відео, зображення будь-якого змісту, та все, що завгодно! Маю повну свободу вибору: від заголовку блогу до дизайну бокової панелі і кольору посилань, при наведенні на них вашим курсором. Ні, все ще публікуватиму тут свої найприватніші думки. Але я, безсумнівно, рада новим ідеям у голові!
Значить, пофігізм.
Чи може це бути чимось хорошим?
Отож, попереду у мене є багато часу. А ще більше, мабуть, важливих речей, котрі треба встигнути зробити. Звичайно, дівчачо-котячі дебоші з Маською будуть мати місце, але я впевнена, що зможу продуктивно використати цей час.
До речі, екстернат - така хороша штука. Дуже вчить самостійності. Дізнався що вчити - вивчив - прийшов - здав. І все. Нікому не цікаво, знав ти коли-небудь ту латинську мову чи ні, просто здавай її.
Ну, я поки що на другому етапі цього логічного ланцюжка.
Наразі це все, дякую всім.
Немає коментарів:
Дописати коментар