Втомлені роздуми, метафори і поради.

Я тут подумала.
І вирішила, що мені трохи набридло бути собою. Я не в тому сенсі, що хочу якось змінитись чи що. А от в дитинстві, наприклад, я часто питала себе: "А що, якщо би я народилась у дуже бідній сім'ї і скоро померла б з голоду? А що, якщо би народилась у дуже багатій сім'ї і жила б у цілковитому достатку?" Цікаво подумати таке ж, беручи за критерій не тільки матеріальний статок. Що, якщо б я була нещаснішою чи щасливішою?    розумнішою чи дурнішою?    красивішою чи страшнішою?     слабкішою чи сильнішою?    злішою чи добрішою?    черствішою чи доброзичливішою?     обачнішою чи необережнішою?    впертішою чи м'якішою?    І що, якщо б я народилась геть інакшою? Яким би було моє життя?
Чесно, я не люблю слово 'якби'. Але визнаю, що немає кращого способу пізнати власне 'я', аніж поставити себе на місце іншого. Що б я зробила в будь-якому іншому випадку, у будь-якому іншому житті?

'Нема нічого неможливого,' - скажете ви. Хочеш змінитись - окрім самої себе ніхто не заважає.


----------------------

Each morning I get up, I die a little.

Цікаво, навіщо переслуховувати пісні раз за разом? Одні й ті ж самі, їй-Бо, ніби є якись від того ефект. Слова завчаються підсвідомо, і у будь-який випадковий момент вони випливають самі по собі. Неначе власна мудра думка, яка колись так натхненно тебе просвітила. Але, як завше, - то лише чиїсь чужі слова, раніше вже використані.

Схоже, що життя у нас - це по-емоційному пишна, нетерпляча, груба і сліпа штовханина. І неважливо, куди саме ти прямуєш: до ескалатора в метро чи до своєї чіткої мети. Важливо ось що - усім не в кайф.

І так часом спостерігаю дивні речі. Як хлопчина чимдуж кидається до дверей вагону, а вони півмиті назад вже зачинились. Нащо було перейматись? Адже неважливо, як сильно ти намагаєшся бігти поперед батька в пекло. Усе одно кожен далі матиме свій унікальний шлях.

Якось спокійніше треба бути. Жити місцями, як робот, бо перенасиченість емоціями знищить будь-кого. Наприклад, неприємна розмова, тобі непотрібна, а фізично уникнути її неможливо. Моя порада: відключись. Це легко. Зовсім трохи уяви і відчуєш, що ти вже деінде. Включайся, коли вважатимеш за потрібне. А як інакше навчитись не перейматись дарма?


Щодо порад, то не залишайте цінних речей перед зеркалом у холі мехмату. Ну це так, про всяк випадок. Ну, і якщо вже залишите, то не відходьте задалеко.


----------------


Ще мені так набридла моя буденність. У голові більше ста ідей, як витратити гроші і повністю відірватись, чи хоча б трошки розім'ятись, ну щоб хоч якісь зміни відчути.

Дякую!!

Published with Blogger-droid v2.0.1