Про "вашу" людину

Спочатку розповім, як мені зараз. Уявіть собі художника, життя якого залежить від наявності чи відсутності натхнення. І от зараз у нього такий період, коли він невпинно творить те, що вимальовується у його голові. Закінчує працювати над одним великим полотном, як уява дає вже нову ідею; і художнику не залишається нічого іншого, як тільки надавати тим ідеям гарну інтерпретацію мовою пензля. Хоч і тяжко звільнятись від щойно закінчених робіт на користь абсолютно нових, але художнику реально в кайф. Натхнення - вагони, лиш встигай оброблювати інформацію.

Ось так і я - пишу, не зупиняючись. І це приємно. Сподіваюсь, вам теж.




Я біжу по холоду - повертаюся додому у складі шаленого натовпу. Хочу швидше добігти до тепла, щоб встигнути записати усе те, що придумала на ходу; поки воно "ще тепле".


Буває, дві людиночки спілкуються собі так мило, а потім раз - кілька місяців проходить і вони вже чужинці. До того ж, стається так, що вони можуть більше ніколи в житті один одного не бачити. Як так можливо? Адже "світ тісний"? Чи не для всіх?

А я от загадковим чином зустрічаю знайомих день у день, що просто тільки радію. Наприклад, проїхала свою зупинку в метро, на наступній збираюсь виходити, двері відчиняються і навпроти мене стоїть хороший друг. А що, якщо вийшла б вчасно? Таких прикладів стає кожного дня ще більше.


Давайте ще трохи пограємось з уявою.

Припустимо, існує десь на світі "ваша" людина. Така, котрій якраз не вистачає саме вас для цілковитого щастя. Так само, як і вам не вистачає цієї людини. Не обмежуйте себе: душа немає ні статі, ні віку, ні національності, як не має цього всього і soulmate. Отож, неважливо, яка саме це людина, окрім того, що вона - "ваша". І от, як у казковому сюжеті голівудського кіно, ви вдвох проходите десь поруч; купуєте, любите, дивитесь, читаєте та слухаєте одне і те ж. Неперервно доля зводить вас двох, кидає в один вагон метро, а чи в один кінозал. Однак, на відміну від ситуації у кінострічці, ви з вашим соулмейтом ніяк один одного не помічаєте. Чому? Не тому, що не хочете цього. А бо ви банально не знаєте, що десь на світі існує така от людина. Що заважає вам про це дізнатись?


Не обов'язково друг, коханець, приятель, знайомий чи ще хтось інший. Просто така людина, з котрою страшенно комфортно, приємно і радісно. Людина, котра вас цікавитиме і буде для вас важливою. Я помічаю стільки однакових і водночас різних облич у натовпах щодня, а раптом хтось із цих людей - мій? Ось той кумедний чолов'яга чи та маленька дівчинка. Чому б ні? Я абсолютно відкрита для подібного виду вражень!

Хай у моїх словах і забагато наївності, але, хей!, мені ж при цьому зручно. До того ж, емоції саме від такого спілкування і надихають мене. Якщо ви відчуваєте те ж саме, то лиш приготуйтесь щиро зустріти когось нового у своєму житті.


Дякую!!!

Published with Blogger-droid v2.0.4

Про Червоноармійську, аромати та кавери

Червоноармійська. Вулиця натхнення.

Я продовжую навчатись у двох внз водночас, і так само продовжую порівнювати їх.
Що не кажи поганого, а при підході до корпусів кнлу помічаєш, що вони недалеко, по великій кількості гарних людей навколо. Чим це погано? Навіть приємно з естетичної точки зору. А ви коли-небудь йшли зранку повз радіо-фізичний факультет кну? Словом, різниця відчутна. 

Тут якось більше легкості, невимушеності та сміху. І на відміну від мого мехмату, сміх геть не нервовий.

Що ще тут хорошого? Усі проблеми вирішуються страх як швидко, дарма що лиш на словах.

І навчаєшся в центрі, зручно ж і приємно.

Чомусь захотілось написати про кнлу щось хороше, а не як завжди. І Червоноармійська надихає. Я коли закінчу там навчатись, все рівно приходитиму на ту вулицю, за натхненням.

Вже давно хочу написати про запахи. От як потеплішає, усі скинуть свої важкі мішки верхнього одягу, то зверніть увагу на букет різноманітних запахів у вагонах метро зранку.

А ще, бувають ж нюхові галюцинації. От недавно в аудиторії відчула чіткий аромат троянд, смішно було. Такі штуки завжди приємні.

Взагалі, запахи - то рушійна і  дуже важлива річ. Ними зазвичай можна відчути більше, ніж словами. Вони заманять швидше, ніж рухи; а відкинуть навіть далі, ніж образи. І це я не зачиталась Парфумера. Просто це ж круто - асоціювати ба навіть людей за їх запахами. Приємно пам'ятати раніш закарбовані ароматичні картини когось, і через якийсь час відгадувати їх знов і знов.

А запахи приміщень? А запах метро? А книги, квіти, вулиці, міста, речі, кольори, мелодії, відчуття чи емоції? Рослини, тварини, їжа і тканини - все можна розрізнити за нюховими асоціаціями.

Так буде для всіх, хто захоче це помічати. От я давно вже з цим живу, лиш чомусь тільки зараз вирішила поділитись.




Ну і пару слів про якісні кавери.
Раптом відчула, що хочу знайти нового youtube-виконавця крутих каверів; я б називала їх по-простому - "каверисти". І наткнулась на чувака, котрого звуть Tyler Ward, котрий займається своєю справою вже чотири роки. От з чого він починав :

Отак він викладав на youtube усю свою творчість, і зараз ми можемо читати наступний дуже привабливий, як на мене, рядок на його каналі:

Усього переглядів завантажень:   238,007,567

Зараз відео стали "трохи" якіснішими:

На жаль, тут не так гарно видно його, так розумію, хоум-студії. Якщо цікаво, подивіться його нових відео ще, і зрозумієте, як люди собі роблять з youtube гроші. Варто лиш створити акаунт, налаштувати веб-камеру та співати. І, можливо, через чотири роки у вас теж стане 238 мільйонів переглядів ваших відео, і ви теж будете "Going on tour in Europe in Feb/March...". Хто знає?:)

І на останок ще один чудовий кавер - від Девіда Кука. Enjoy!

Дякую!!

Published with Blogger-droid v2.0.4

Про режим і трохи про творчість

Я живу якось монотонно, і не помічаю вкрай важливих речей.

Сидячи на лекції з фін.аналізу з виразом обличчя 'Are you kidding me?', не думаєш про життєві цінності (незважаючи на спільнокореневі).

Дрімаючи у вагоні метро,  не рахуєш усе те хороше і погане, скоєне тобою за день.

Рахуючи інтеграли, не вирішуєш паралельно глобальних проблем.


Я приходжу додому і рівно через десять хвилин я застигаю в якісь позі. Неважливо, чи встигла я закип'ятити чайник чи побалакати з Маськенцією за життя. Я все рівно вимикаюсь. Двадцять хвилин проходить, я знову готова працювати далі. І з такими перебоями аж до ночі. Чи є у цьому режимі час для спілкування?

Але зараз у всіх так.

Сьогодні мені трошки складно пишеться, але все ок.



Раптом мені захотілось поділитись з вами тим, що я малюю. Зараз я роблю це вкрай рідко, але якщо пробиває раз на півроку, то це щось таке повноцінне, зі своєю історією. Втім, раніше, десь так років з 5-7 назад, я захоплювалась батиком. І тітонька, котра мені допомагала пізнати цей розпис, була прихильницею абстракціонізму і, як на мене, цілковитого нестандарту. Саме тому я люблю малювати нісенітниці. Проте я бачу це реальними речами зі справжніми історіями, де кожна пазлинка створена під впливом конкретних думок чи мрій. Не тягнутиму довго, виставлю сюди пару картин, не звертайте уваги, що вони пом'яті - їх занадто багато, щоб усі натягнути на рами.

 

Ось такі речі виникали в моїй уяві досить давно. Рука сама малювала усі ті історії.



Словом, зараз я малюю, як я вже казала, вкрай рідко. Але ось що мені видала моя уява перед сесією:

Може бути смішно, але я маю чітку історію, що ж то реально зображено. Якщо вам цікаво, можете поділитись тим, що бачите саме ви, а я у коментарях розкажу, яким був задум.

Оце й все на зараз. Вибачайте, що пишу мало. 

Дякую!!

Published with Blogger-droid v2.0.4

Про тексти пісень і корівку Мілку

Ітак, я дарма приїхала на першу пару на мехмат, я сиджу і нудьгую, а тому зроблю щось корисне.

Ще вчора я хотіла написати про дещо, але руки не дійшли; і я, як завше, подумала, що так і треба було. Але я все ж напишу.

Похапцем вчора пробігли перед моїми очима декілька сучасних музичних кліпів. І деякі слова з них вразили страшенно.

От ну дарма ж вони намагаються компенсувати свою каліч словами, які буцім мають зачепити вас за живе. Підсвідомо на це купуються усі, але ж вдумайтесь - чим нас годують?

"Только поверь, только откройся. Я буду твой, ты мое солнце. Просто открой мне дверь, открой мне дверь души своей." 

"Для тебя - все дни и ночи. Для тебя - все, что хочешь. Для тебя мне не надо. Только будь со мною рядом."

"Уйди, останься, исчезни, вернись, прочь убирайся. Нет сил не быть с тобой вместе, нет сил любить тебя."

"Хочу с тобой, хочу с тобой. Я быть всегда, я быть всегда. Твои глаза, твои глаза. Из них слеза."

...і тисячі іншого. 

Я зараз не просто порівнюю Тамерлана і Машину Времени. Я ще вказую на сенс цього механізму: тобі нав'язують якусь історію, висловлену шляхом накопичення слів у вдавані рими; а ти повір у неї і проживи її. Навіщо це тобі?

Слова, що зможуть виразити твою історію, завжди знайдуться у потрібний момент і будуть унікальними. Не варто шукати їх в чужих рядках, якими б вони не були.

Хто пропише ті слова у твоїй голові, хто наштовне до того, щоб їх промовити? Невже корівка Мілка? Авжеж ні, бо це, як і вся лірика наших сучасних хітів, - несправжнє і не твоє.

Хай хтось замість тебе скаже "Дякую тобі за те, що ти завжди зі мною".
Чи "I was born to love you With every single beat of my heart".
І хтось скаже "It must have been love, but it's over now".

Обирай сам, що твоє, а що - ні. Твори сам.

Published with Blogger-droid v2.0.4

Восьмий день тижня

Уявіть собі.

Ви можете один день кожного тижня проводити так, як вам заманеться. Без вказівок, який саме це буде день. Просто шанс зробити усе, як захочете. Не існує обмежень ні в часі, ні в оточенні, ні в сезоні, ні в епосі, ні в чому. При бажанні це буде вихідним, а може й ще одним рутинним днем з вашого життя. Можливо, ви задумаєте повернутись у минуле, а чи поглянути в майбутнє. Ніхто не зможе заперечити - бо це ж ваше особисте бажання.

Це день, коли все вдаватиметься. Це день насолоди. День вашої мрії.

А хоча, що ж у ньому такого незвичного, коли шанс надається щотижня? Саме тому ніхто не дивуватиметься такому дню.

Однак насправді обмеження існують. Цей день не матиме ніякого відношення до звичного життя. Ніяк не використаєш ні грошей, ні слави; ніщо, здобуте в той день, не збережеться, лиш чисті емоції.

Уявили?

Не думайте про буденне: смаження на пляжі, шопінг, футбол або, не дай Боже, телик. Спробуйте значно розширити рамки. Сміливіше обиріть планету, висоту, силу, швидкість. Живіть, експерементуйте і одразу визначайте подальший хід подій. Навіщо обмежувати себе відпочинком на Гаваях чи покорінням Евересту? Не кресліть чітких ліній, не називайте мелодій, не уточнюйте імен, не вказуйте кордонів. Дайте своїй уяві можливість забути геть усе про теперішній стан подій. Бачте сни наяву. Беріть життя у руки і керуйте. Малюйте ще небаченими фарбами, розмовляйте новими словами, пізнавайте невідоме і відчувайте неперевершене. Звільніться від кліше, забудьте усі стереотипи. Дайте нарешті собі волю. Бо все ж у ваших руках.

Уже краще уявляється?



Такі польоти у світ власних фантазій зафарбують усі прозорі прорахунки, проблеми, невдачі, переживання чи турботи. Водночас же відкриють вам очі на те, що дійсно має значення. Цей день допоможе краще оцінити кожну мить, надасть вам потрібної наснаги на кожен тиждень вашого життя. Лише один день, а стільки можливостей.

А все для того, щоб показати, що усі ті ж самі речі можна здійснити і в буденний час. Хоч часом нам в такому ритмі буває важко розрізнити наші справжні бажання, та варто лиш змінити кут зору, розправити плечі, вилізти з нори, вдихнути повітря на повні груди, і побачити перед собою чітко визначену стежку до бажаного.

Щоб побачити те, що буквально перед вами, потрібно банально поглянути інакше. Ось вам і спосіб - придумати собі такий восьмий день тижня і просто мріяти собі в задоволення.


Мені надзвичайно цікаво, як використали б ви свій такий "вільний" день? Буду вдячна за ідеї в коментарях.

Дякую!

Published with Blogger-droid v2.0.4