Ітак, я дарма приїхала на першу пару на мехмат, я сиджу і нудьгую, а тому зроблю щось корисне.
Ще вчора я хотіла написати про дещо, але руки не дійшли; і я, як завше, подумала, що так і треба було. Але я все ж напишу.
Похапцем вчора пробігли перед моїми очима декілька сучасних музичних кліпів. І деякі слова з них вразили страшенно.
От ну дарма ж вони намагаються компенсувати свою каліч словами, які буцім мають зачепити вас за живе. Підсвідомо на це купуються усі, але ж вдумайтесь - чим нас годують?
Я зараз не просто порівнюю Тамерлана і Машину Времени. Я ще вказую на сенс цього механізму: тобі нав'язують якусь історію, висловлену шляхом накопичення слів у вдавані рими; а ти повір у неї і проживи її. Навіщо це тобі?
Слова, що зможуть виразити твою історію, завжди знайдуться у потрібний момент і будуть унікальними. Не варто шукати їх в чужих рядках, якими б вони не були.
Хто пропише ті слова у твоїй голові, хто наштовне до того, щоб їх промовити? Невже корівка Мілка? Авжеж ні, бо це, як і вся лірика наших сучасних хітів, - несправжнє і не твоє.
Хай хтось замість тебе скаже "Дякую тобі за те, що ти завжди зі мною".
Чи "I was born to love you With every single beat of my heart".
І хтось скаже "It must have been love, but it's over now".
Обирай сам, що твоє, а що - ні. Твори сам.
Ще вчора я хотіла написати про дещо, але руки не дійшли; і я, як завше, подумала, що так і треба було. Але я все ж напишу.
Похапцем вчора пробігли перед моїми очима декілька сучасних музичних кліпів. І деякі слова з них вразили страшенно.
От ну дарма ж вони намагаються компенсувати свою каліч словами, які буцім мають зачепити вас за живе. Підсвідомо на це купуються усі, але ж вдумайтесь - чим нас годують?
"Только поверь, только откройся. Я буду твой, ты мое солнце. Просто открой мне дверь, открой мне дверь души своей."
"Для тебя - все дни и ночи. Для тебя - все, что хочешь. Для тебя мне не надо. Только будь со мною рядом."
"Уйди, останься, исчезни, вернись, прочь убирайся. Нет сил не быть с тобой вместе, нет сил любить тебя."
"Хочу с тобой, хочу с тобой. Я быть всегда, я быть всегда. Твои глаза, твои глаза. Из них слеза."
...і тисячі іншого.
Я зараз не просто порівнюю Тамерлана і Машину Времени. Я ще вказую на сенс цього механізму: тобі нав'язують якусь історію, висловлену шляхом накопичення слів у вдавані рими; а ти повір у неї і проживи її. Навіщо це тобі?
Слова, що зможуть виразити твою історію, завжди знайдуться у потрібний момент і будуть унікальними. Не варто шукати їх в чужих рядках, якими б вони не були.
Хто пропише ті слова у твоїй голові, хто наштовне до того, щоб їх промовити? Невже корівка Мілка? Авжеж ні, бо це, як і вся лірика наших сучасних хітів, - несправжнє і не твоє.
Хай хтось замість тебе скаже "Дякую тобі за те, що ти завжди зі мною".
Чи "I was born to love you With every single beat of my heart".
І хтось скаже "It must have been love, but it's over now".
Обирай сам, що твоє, а що - ні. Твори сам.
Published with Blogger-droid v2.0.4
Немає коментарів:
Дописати коментар