Жив собі маленький хлопчик у
Києві, такий наївний і дуже веселий. Усе і всіх любив, усім роздавав
компліменти. Грався на природі, коло компа і з ровесниками. І все було ок. Поки він не подорослішав.
Згодом малий почав помічати, що насправді не всі люди на світі такі вже добрі. І що не
все справедливо. І що є багацько лиха, страхіть і нещасть. Хлопчина дуже злякався, почав якось боротись з усім злом, але кинув то діло, бо нічого путнього не вийшло. І він втік із дому. Написав записку батькам, що хай вибачають; взяв трохи грошей на їжу, і втік собі. Довго мандрував по місту, не міг знайти роботу, бо по суті не мав нічого. І от якось він забрів на вднх. Там він знайшов наш корпус, і от так сталось - він почав жити на мехматі. Його комірчину ніхто ніколи не знайде, бо вона дуже спритно схована. Ніхто, від декана і до прибиральниці, не шарить про її існування.
Так от, він працює там кав'ярем. Бачив наш кавовий автомат? Усередині нього наливає каву оцей хлопчина.
Йому подобається брязкіт монет, йому приємно коли великі черги - хоч має працювати швидше, але це ще значить, що хлопчина комусь потрібен. Іноді він замотується і забуває додати якийсь інгредієнт. Наприклад, чайний порошок в чай. Йому дуже соромно за такі випадки. Він отримує гроші, раз на тиждень скуповується і живе в комірці. Спить і дивиться міні-телик. Він не знає нікого, і його не знає ніхто. Коли і було пару разів, що він спалився, і пройшов повз когось так, що могли помітити, - було так, що цей хлопчина став буцім невидимим. Такий собі нікому не відомий і не знайомий хлопчина
А якось сталось отаке:
Було це весною, коли ходило на пари мало людей, і коли було щось невизначене з факультетом. Настрій скакав. Одна дівчинка трохи затрималась на консультації, втомлена лайк хел, і пішла купити собі кави. Укинула монетки, натиснула. І коли наш хлопчина зробив каву, дівчина сказала автомату "дякую", біднятко, замоталась. А хлопчина, не витерпівши такої соціальної напруги, випалив "немазащо". Добре, що в нього там камера стоїть, він бачив вираз обличчя того дівчати. Вона спочатку не повірила, а потім дуже довго втичила туди.
Пройшло багато часу, поки хлопчина все ж вирішив щось зробити, бо дівча йому сподобалось. Він тільки про неї і думав, бо тепер вона щоразу, як лох, казала "спасибі", а хлопчик терпів і мовчав.
Він завжди робив їй насмачнішу каву. А якось він разом із кавкою видав дівчаті записку з посланням "приходь о 20-00 по цьому маршруту одна, дещо пізнаєш".
Дівчинка не дуже довго вагалась. Вона зрозуміла, що це "дещо" варте її уваги, і що щось гарне там буде чекати на неї.
О восьмій вона прокарабкалась по маршруту. Вперше в житті вона опинилась у такій частині мехмату. Здавалось, там із студентів ніколи нікого не було. Стоїть, чекає, хвилин 20, стає страшно. А в цей час хлопчина її вивчав, яка вона, які звички маленькі і чи вона одна. Не міг же він проколотись з цим - ніхто не повинен був знати, що він існує. Потім він нарешті затяг її в комірку; дівчинка перелякана. Однак, час пройшов; чи то кава, чи то дві гармонічні особистості, але вони розговорились. Хлопчина розказав свою тяжку історію. А дівчина - що їй тут важко і що в групі в неї одні задроти і мудаки, і що в неї немає навіть хороших знайомих, не те що когось, з ким вона може бути щирою.
Було вирішено, хоч і не сказано вголос, вони стануть товаришувати. Мабуть, ніхто і не помітив, що дівча тепер щоперерви купляло каву. Але замість купюр вона протягувала записки!:) А хлопчина, поки робив каву, встигав прочитати і написати відповідь, ось такий він спритний! Отак вони спілкувались під час пар, а після пар дівчинка приходила на мехмат пізно-пізно ввечері і вони говорили вже в комірці. Але це було незручно, бо повертатись до общаг дівчинці треба було вночі, і одній, бо хлопчик не мав палиться. Отож з часом дівчинка стала жити із хлопчиком разом, в його комірчині.
Час ішов, ці дві людини були наче створені один для одного. І дівча повністю поділяло філософію життя нашого героя.
Тому вона кинула навчання на мехматі, хоч з корпусу і не пішла.
Зараз вони разом живуть… і працюють! Ти ж бачив другий автомат?;)
-кінець-
