Це день, коли зневірюєшся. Чи коли вперше помічаєш щось таке унікальне та водночас звичне! А потім, як дитя, радієш знахідці.
Кожен має з цього дня щось своє. Комусь він поміг розібратись в собі, комусь - дав час на грунтовні роздуми. Такі дні дарують багатьом прозріння. Он хтось відмітив нову особливу рису свого друга/подруги, за яку він/вона подобається. Інший же, навпаки, побачив, що подобається не дуже.
Це дні, коли купують машини або нарешті визначаються з вибором покупки.
Люди переїжджають, народжують і народжуються в такі дні.
Зрештою, зазвичай в такі дні знаходять гроші, про які давно забули, в кишенях, тумбах і ящичках.
Дітки радіють з іграшки, а мами шалено сварять тих, якщо вони впали ненароком.
А я... я в такий день купляю смачнюще морозиво і ласую ним. Дивлюсь старі фотки чи допомагаю однокласнику з якоюсь темою. А у відповідь отримую таке щире: "Таке відчуття, що ти ВСЕ знаєш, у найдрібніших деталях". Ну як після такого не посміхнутись? За таке хочеш тільки допомогти ще. А взагалі, ще в такі дні посміхаються.
Ще от в цей день я знаходжу запис живого концерту Queen і радію безмежно з того.
А ще я часом сумую, а 'иногда я пою' в такі дні. Мене втішають, я втішаю.
І неодмінно пишу пости. І хтось поруч потім розповідає, що саме читав і розпитує мене ще. Від того я прям 'світюсь'.
Дівчата одягають свої найкращі наряди. От, наприклад, купила дівчинка нові босоніжки. Вона вже встигла їх тисячі разів вдома поміряти, звикнути до них. І тут -О! - градусник показує саме ту температуру, коли вже можна їх взути. І неважливо, що доповнює ті босоніжки, для дівчинки тієї - хоч мішок би був. А йде вона, говорить з кимось, сама аж світиться. Ні-ні, то не вона. То її босоніжки сяють, аж буквально.
Це день найсвіжішої та найприємнішої прогулянки літнього вечора. Коли ти йдеш, а тебе оці соковиті повітряні маси огортають, як найм'якіша ковдра. А ти., а що ти? Насолоджуєшся. (До речі, хочу дуже на таке сходити. Але не сама, а компанії підходящої досі не було -натяк).
Це чудовий день, іноді з сумом.
У такі дні інтуіція працює на повну: йдеш, думаєш, що тебе хтось із знайомих міг би побачити, чомусь вирішуєш, з дуру, хто саме, і хрясь - секунду назад пропущений від нього дзвінок.
У такі дні ти ідеш в кіно на той фільм, якого так давно чекав. Нарешті згадуєш те, що не міг назвати досить довгий час, і радієш - та хоч до себе.
У мене в такий день перестає боліти вивихнутий палець(у запеклій бійці) і я вже починаю потроху ним безболісно рухати та ще й друкувати ним поста.
Дивно, наскільки багато всякого може статись протягом одного дня.
А от якщо його пропустиш, такий особливий день, то відчуття, наче найвагоміший шмат життя вислизнув - так жаль.
А пошта як працює у ці дні! Листи відправляються і отримуються пачками. Оті, справжні, написані від руки; колись був час, казали: "Танцюй - тобі лист". Зараз це неактуальна фраза, а жаль.
Сумно буває в такі дні, сидиш наодинці і дивишся в одну точку. Будуєш в голові схеми, переплітаєш нитки.
Часом таке припадає на п'ятниці і ти бунтуєш. А потім ніколи-ніколи не жалкуєш про скоєне, бо знаєш, що так мало буть, хоч що би ти там не натворив. Кажу вам, це єдина правильна схема повідінки в таких випадках.
Сідаєш в невідому маршрутку в такі дні, засинаєш в ній.
Згадуєш стару пісню.
А ще друзям розказуєш свій fail. От так: "Коли була мала, клас 4, пам'ятаю один випадок дуже чітко. Була я в кабінеті з кількома однокласниками моєї сестри, ті в 11 класі. Ну і хлопці щось собі сміялись, не знаю, що вони там розказували такого. І от я раптом чую від одного слова 'от поколбасило так!! ' чи щось таке. Воно то б нічого, до того якийсь ну ніби страх має бути малій дівчинці щось до тих хлопців мати. Я і не в курсі, та бачу зараз початкова школа такого, як я тоді, мені не робить. Так ось, після слів про очевидно якусь тусню, Маріна не мовчить. Вона раз і почимчикувала за бутербродом, підійшла до тих трьох парніш, а потім взяла, вийняла так, що ковбасу видно було і видала: 'На от, поковбасся!'. І сміється з видом Петросяна після 'найвдалішого жарту'. Що було потім вже й не згадаю."
Часто рахую секунди цього дня.
О! Дуже важливо! В такий день думаю, що навіть і не глянула б на от того, котрий раніше подобався. І що при от тій розмові буквально б послала його. А потім констатую: мізки запрацювали.
Ще відчуваєш, що в школі тобі вже не місце. Поговоривши з людиною молодшою, абсолютно повноцінною, постійно бачиш себе старікашкою з нею. Наче знаєш те, чого співрозмовнику ще рано знати. Няньчитись набридає і ти бредеш до своєї компанії інших старікашок. А у вас, прошу помітити, "давно не дитячі розмови".
Слухаєш літню пісню і хочеш купатись, загоряти... дуріти
Обіцяєш читачам скоро закінчити свій пост про клас, а вони вірять і чекають. А ти його пишеш, вже кінець готовий. Залишилось саме основне.
До цього всього у цей день тебе цілують страшно, обіймають м'яко; тобі дякують і в тебе просять пробачення.
А тобі - так солодко і приємно!!
Насправді секрет у тому, що цей день - найзвичайніших з усіх. Таке відбувається абсолютно кожен день. А ти все ще шукаєш сенс життя. І не розумієш, чому все так одноманітно.
Розкрий очі.
