Мамі

Я вірю, що ти це прочитаєш. І воно, як гарно написана листівка, залишиться в твоїй пам'яті, Мамо.

Я ніколи не дозволяла собі публічного визнання своїх дочірніх почуттів. Я боялась, що за цим будуть слідкувати. Щоб тебе не скомпроментувати, я просто ховала подалі це все. Еге ж, дурна. А чого його соромитись, власне?

Не впевнена, чи знаєш ти, наскільки сильно я тебе люблю. Нє, ти знаєш, але мабуть трохи менше, ніж насправді.
Але ти знай, що більше ні кого в житті так сильно не полюблю.

Знаєш, часом мені здається, що веду себе, як звір(ятко). Як з'являється поруч хтось чужий - не пускаю його близько, завжди залишаю відстань. Коли розлучаюсь з кимось рідним, то після перерви я теж погано звикаю до контакту. А з тобою, знаєш, все інакше. Ти як я. Моя підсвідомість бачить тебе єдиним "своїм". Ну, може, не єдиним, але безсумнівно найпершим.
Такий міцний зв'язок з тобою, так само і психологічний, дає мені максимум можливостей в житті, повір. Я не знаю, скільки галактик має в собі моя вдячність тобі.

А як ти чудово мене знаєш!! Я казала тобі на днях про цей випадок. Ти знаєш, що я люблю накручувати різні стрічки на стілець. Тому ти приносиш їх мені, коли є. Але ні, сама не зав'язуєш, бо знаєш: я люблю і сам процес.

Ти у всьому мене розумієш. Часом не бачу сенсу тобі пояснювати моє ставлення, ти і так все знаєш. Коли вийшли з посту, я подумувала попросити купити улюблену єврейську ковбасу. А тут через пару годин ти сказала, що вже її купила. Як ти знаєш?

А буває таке, коли я думаю, що ти мене дуже точно відчуваєш, хоч на відстані. Особливо(!) такі думки бувають, коли на відстані. Мені буває погано, а сама подумки прошу тебе допомогти. І я не знаю, як те трапляється, але ти завжди допомагаєш. Чи дзвінком, чи порадою, чи появою, чи ... правильним рішенням в моїй голові. І яка я багата - в мене є така хороша ти!!


Бачиш, як я боюсь писати більше. Бачиш, як боюсь, щоб хтось ще хоча б краплину з цього побачив. Наче коли вони дізнаються, то вкрадуть оцю мою любов.

Хоча знаєш, ти все зрозумієш здебільшого не від цього. Я підійду, поцілую і обійму, і ти так відчуєш, що твоє дитя тебе дуже любить. Що воно, хоч швидко росте, ще вчора було немовлям, проте все рівно часом без тебе ну зовсім безпорадне.

Спасибі, що викохала мене в своїй такій безмежній доброті і ніжності. Спасибі за беззаперечну і незамінну підтримку. Спасибі за турботу, мудрість, виховання, за увесь життєвий досвід, що передала.

Спасибі, врешті-решт, за життя!

Знай, я ніколи не зможу розплатитись за те все; а ти й досі не перестаєш мене отак любить!

Published with Blogger-droid v1.6.8