Я так давно писала пости, що тяжко отак бути, "невиписаною". А може це просто тяжко, від чогось іншого?
Жахливі ситуації оце трапляються у житті. Люди хворіють, потрапляють у халепу. Але коли таке відбувається зі мною, то гріх жалітись! Стільки людей поруч, і всі щиро переживають за мене, аж лячно від радості!
Взагалі погано, коли діти хворіють. Бідні їх батьки, постійно хвилюються. І думаєш собі, воно ж геть маленьке ще, говорити не вміє, чи ходити не вміє, а вже хворіє! Як такі малесенькі створіннячка можуть хворіти? Хай там що в світі, а в моїй голові це слово асоціюється з похилим віком. Ну і що, що я своїм прикладом це заперечую?
Коли лежала в реанімації в перші свої миті в ролі шовчика, то відчула оцю жахливу різницю у віці! І от навіть не тому, що була у дорослій лікарні, а не в дитячій. А тому що рано ще мені отак хворіти. Згадую своє життя, всі ті хвороби, розумію, що їх купа купезна! Враз різко хочеться поздоровішати і жити гарно. А тоді думаю - ну що я неправильно роблю, якщо щоразу щось нове з'являється? Від всього не застрахуєшся. Схоже, треба просто відхворіти своє. Я же розумію, що постійно, слава Богу, не лежатиму в лікарні. От це і радує. Треба тримати себе в руках!
Випускний. От і роздувають з нього!! На останньому дзвонику мене не було, пережила. Ще не знаю напевно, чи потраплю на випускний. І от, знаєте, тиждень назад я була у розпачі, дізнавшись, що може не піду кудись от. А зараз так спокійно! Вірніше, ні, я переживаю, але тільки за здоров'я. Бо що воно інше взагалі варте, коли хворий?
На репетиціях не була, схоже, що й у групових номерах потраплю не туди. Знову пофіг. Чи це я так себе заспокоюю? Дивно. Я зробила з цього культ. А тепер пристосовуюсь до усіх лікарняних примочок.
Розповім, як мені живеться. Мені радять постійно пити чай і воду. Так що мене можна побачити з чашечкою смачненького зеленого чайочку коло вікна. Гарна погода, однак, засильно хочеться на вулицю! Тітоньки медсестри були усі злі, уколи антибіотика від того ще дуще боліли, а вчора одна мені вену наскрізь випадково проколола, тепер рука болить і синячок. Але все в житті на краще! Сподівались сьогодні чергову тітоньку привітати. А тут заходить до нас медбрат, студент 5-го курсу, перша його доба практики. Так мило:) Хоч балякає з нами! Так бережно ставить крапельниці, що аж плакати через відсутність дискомфорту хочеться! Дівчатам без уваги такий симпатичний подаруночок був дуже в тему, дякую! Завжди гарно мати від чого(кого) червоніти!
От такі подарунки трапляються в моєму житті. Тримаюсь за це, скільки можу!
А ще мені часто пишуть хороші люди, питаються, як я. А як я? Без них би і ніяк! І дзвонять, смішать.
Хай йому усьому-всенькому поганому на цьому світі грець!! Пишу я з мокрими очима.
Все мене робить сильнішою.
Я така вже морально сильна! Хоч руки й тіло від уколів слабкі. Але мені, геть чесно, все одно!! Якщо комусь потрібна буде моя моральна сила, я з вами неодмінно поділюсь, в мене ж її багацько!
Єдине, що хочу - це додому. До рідних. Обійнятись з кимось страшенно хочу, так сильно, що ледве медбрата не обійму!))
Ще я б хотіла на випускний. Але зовсім гарною в мене бути вже, на жаль, не вийде, та й співать я не буду, на жаль. Тому єдине, що хочу, - побути зі всіма. Трішечки. Пообіймати їх, наостанок посміятись. Чомусь думаю про всіх них, а згадую Кокіса. Щось в ньому, їй-Богу, є таке чисте, щире і добре, що згадую про нього усе найкраще. От такий він.
Ще хочу здати пошвидше тести. Тільки б поменше нервувати, бо тільки псую здоров'я.
А ще сильно хочу до бабусі. Відпочити на хуторі. Забути про час, повністю зануритись в життя поближче до землі. Гарно там, дуже свіжо і лагідно.
Хочу (не так і сильно) відсвяткувати день народження. Мені не важливо, як саме. Тільки б побільше людей прийшло:) і Кокіс.
Аж плакать хочеться.
От чого мене остаточно цей випадок навчив: годі планувати!! Адже буде все рівно інакше. І неодмінно краще для тебе. Ніяких планів. Ніяких запланованих зустрічей, хай їм! Ну окрім додаткових занять. :)
І все! Я стану рідше носити годинник. Їй-Богу, зробила себе від нього залежною! Усьо.
І ще одне. Буду поменше все навколо культивувати! Випускний? Фє! Весілля? Тьфу! Новий рік? Пфе! День народженяя? Пха!
Ну от і все.
Жахливі ситуації оце трапляються у житті. Люди хворіють, потрапляють у халепу. Але коли таке відбувається зі мною, то гріх жалітись! Стільки людей поруч, і всі щиро переживають за мене, аж лячно від радості!
Взагалі погано, коли діти хворіють. Бідні їх батьки, постійно хвилюються. І думаєш собі, воно ж геть маленьке ще, говорити не вміє, чи ходити не вміє, а вже хворіє! Як такі малесенькі створіннячка можуть хворіти? Хай там що в світі, а в моїй голові це слово асоціюється з похилим віком. Ну і що, що я своїм прикладом це заперечую?
Коли лежала в реанімації в перші свої миті в ролі шовчика, то відчула оцю жахливу різницю у віці! І от навіть не тому, що була у дорослій лікарні, а не в дитячій. А тому що рано ще мені отак хворіти. Згадую своє життя, всі ті хвороби, розумію, що їх купа купезна! Враз різко хочеться поздоровішати і жити гарно. А тоді думаю - ну що я неправильно роблю, якщо щоразу щось нове з'являється? Від всього не застрахуєшся. Схоже, треба просто відхворіти своє. Я же розумію, що постійно, слава Богу, не лежатиму в лікарні. От це і радує. Треба тримати себе в руках!
Випускний. От і роздувають з нього!! На останньому дзвонику мене не було, пережила. Ще не знаю напевно, чи потраплю на випускний. І от, знаєте, тиждень назад я була у розпачі, дізнавшись, що може не піду кудись от. А зараз так спокійно! Вірніше, ні, я переживаю, але тільки за здоров'я. Бо що воно інше взагалі варте, коли хворий?
На репетиціях не була, схоже, що й у групових номерах потраплю не туди. Знову пофіг. Чи це я так себе заспокоюю? Дивно. Я зробила з цього культ. А тепер пристосовуюсь до усіх лікарняних примочок.
Розповім, як мені живеться. Мені радять постійно пити чай і воду. Так що мене можна побачити з чашечкою смачненького зеленого чайочку коло вікна. Гарна погода, однак, засильно хочеться на вулицю! Тітоньки медсестри були усі злі, уколи антибіотика від того ще дуще боліли, а вчора одна мені вену наскрізь випадково проколола, тепер рука болить і синячок. Але все в житті на краще! Сподівались сьогодні чергову тітоньку привітати. А тут заходить до нас медбрат, студент 5-го курсу, перша його доба практики. Так мило:) Хоч балякає з нами! Так бережно ставить крапельниці, що аж плакати через відсутність дискомфорту хочеться! Дівчатам без уваги такий симпатичний подаруночок був дуже в тему, дякую! Завжди гарно мати від чого(кого) червоніти!
От такі подарунки трапляються в моєму житті. Тримаюсь за це, скільки можу!
А ще мені часто пишуть хороші люди, питаються, як я. А як я? Без них би і ніяк! І дзвонять, смішать.
Хай йому усьому-всенькому поганому на цьому світі грець!! Пишу я з мокрими очима.
Все мене робить сильнішою.
Я така вже морально сильна! Хоч руки й тіло від уколів слабкі. Але мені, геть чесно, все одно!! Якщо комусь потрібна буде моя моральна сила, я з вами неодмінно поділюсь, в мене ж її багацько!
Єдине, що хочу - це додому. До рідних. Обійнятись з кимось страшенно хочу, так сильно, що ледве медбрата не обійму!))
Ще я б хотіла на випускний. Але зовсім гарною в мене бути вже, на жаль, не вийде, та й співать я не буду, на жаль. Тому єдине, що хочу, - побути зі всіма. Трішечки. Пообіймати їх, наостанок посміятись. Чомусь думаю про всіх них, а згадую Кокіса. Щось в ньому, їй-Богу, є таке чисте, щире і добре, що згадую про нього усе найкраще. От такий він.
Ще хочу здати пошвидше тести. Тільки б поменше нервувати, бо тільки псую здоров'я.
А ще сильно хочу до бабусі. Відпочити на хуторі. Забути про час, повністю зануритись в життя поближче до землі. Гарно там, дуже свіжо і лагідно.
Хочу (не так і сильно) відсвяткувати день народження. Мені не важливо, як саме. Тільки б побільше людей прийшло:) і Кокіс.
Аж плакать хочеться.
От чого мене остаточно цей випадок навчив: годі планувати!! Адже буде все рівно інакше. І неодмінно краще для тебе. Ніяких планів. Ніяких запланованих зустрічей, хай їм! Ну окрім додаткових занять. :)
І все! Я стану рідше носити годинник. Їй-Богу, зробила себе від нього залежною! Усьо.
І ще одне. Буду поменше все навколо культивувати! Випускний? Фє! Весілля? Тьфу! Новий рік? Пфе! День народженяя? Пха!
Ну от і все.
Published with Blogger-droid v1.6.8
Видужуй!!!! Що я буду без тебе робити на випускному?! А?! Терміново видужуй!!!!
ВідповістиВидалитиЛюблю тебе дуже сильно=*