Про те, чого не вистачає

Часом буває чогось не вистачає.


Катастрофічно.

Спілкування з ось тим моїм другом. Так давно його бачила, і наче десь-там переписуємось, час від часу бачимось. А спілкування мало. Завжди хочеться поговорити ще, обійнятись ще разочок, посміятись, пожартувати ще трошки, словом, відчути те, на чому базується довіра та симпатія в наших стосунках. Зажди залишається недосказане, недопобачене, недообіцяне, недовідчуте.

Змін. Чомусь їх постійно мало. Відбулась одна - а прагнеш ще одної. З чим пов'язана така ненаситність?

Теплого одягу на собі. Одягаюсь як можу тепло, але завжди відчуваю холод. Хто його знав, що два світери - це недостатньо? А там тоді і до чотирьох недалеко.

Відпочинку. Скільки не відпочиваєш, а завжди хочеться ще. От дивина! Ну не відпочивати ж тобі вічно?!

Дійсно гарних, навіть не так, улюблених, сережок. Скільки б їх не було, а я хочу ще он ті. Одненьку пару, що тут страшного? А потім стає смішно, я ж їх всі за раз не начіплю! ...Чи начіплю?

Грошей. Одвічна проблема людства. А ти, як завше, думаєш, що тебе це омине. Але ні, це стосується кожного. Скільки б не було грошей, завжди їх на щось не вистачатиме.

Місця в зошиті.  Коли дописуєш щось, і тулиш його, тулиш, а місця не вистачає. Дрібниці, а дискомфорт.


Часу. Прочитати, довчити, розповісти, побачити послухати, поспати, помріяти, посміятись, дописати, договорити найважливіше.

"З усіх утрат втрата часу найтяжча." (Г.Сковорода)

                                                                Тільки подумаєш, що часу мало - а його ще менше стає.

Смачного чаю в чашці. Якимось загадковим чином, скільки чаю не роби, а його все не досить, завжди хочеться більше. Уже й хитруєш, береш щоразу більшу чашку. Так і до каструлі скоро дійде, але й тоді, щось підказує, теж буде не ідеально.

Досвіду. Це того, що прибудь-якій потребі інтуїтивно вкаже правильне рішення. Де ж його набрати, того досвіду? Більше жити? Більше вирішувати? Чи менше думати, бо досвід сам прийде, з часом?

Щось мені підказує, що усього того, чого мені зараз час від часу катастрофічно не вистачає, скоро буде вдосталь. І не тому, що його стане більше. Просто з часом, з тим самим досвідом, я зрозумію, що та кількість, якої раніше було не достатньо, і є тією, яка якраз зараз потрібна.

Адже швидкоплинність часу має і свої плюси: швидку зміну свого ставлення до деяких речей, котрі зовсім недавно ми бачили інакше.

Дякую!