Про Катю

Прокидаємось на своїх позняках, затискаємось у метро, дрімаючи їдемо, стрибаємо у маршрутку, там, можливо, зустрічаємось, ідемо пішки до універу. Ти думаєш про те, що у тих пагорбах можна заховати трупи, а я - несамовито радію з усіх сил. Добігаєш до мехмату, заходиш в аудиторію, я вже чекаю з посмішкою, сідаєш поруч, чарівно посміхаєшся у відповідь. Вітаємось, цьомаємось. Дві хвилини потому дістається блокнот чи листочок, і тут починається... Починається ВСЕ! Такі приємні розмови, переживання, страхи, радощі, сюрпризи, відчуття, очікування, минуле. І невідомо як стає набагато легше. А чого б не стати? Що б не було там ззовні, поруч - ти. І все чудово!

Чому ти така особлива для мене?

Мабуть, конкретних слів для відповіді геть не досить. Мало того, я знаю точно, що така особлива ти не лише для мене. І я знаю, що важко в тобі знайти щось таке, щоб не подобалось. Ти просто ходячий чарівний прекрасний і дуже-дуже симпатичний магніт!

Я знаю точно, що ти завжди вислухаєш. Ти зрозумієш і відчайдушно даш пораду, найщирішу. Ти розвеселиш, ти поспівчуваєш. Ти поцікавишся, обіймеш, так сильно показуючи своє ставлення. Ти неперевершено чуйна. Ти розумна, і це занадто очевидно. Ти гарна; - мабуть, очевидніше. Ти несамовито любиш людей і залюбки допоможеш. Ти - неймовірна!

І я довго думала, що ж тобі побажати. Навряд чи тобі потрібно ще щось крім здоров'я та близьких поруч. А інше - чомусь я дуже вперто впевнена, що все інше в тебе і так буде. Можливо, це тому що я страшенно цього хочу.

Боже, ну ти ж знаєш все і так - майже не щодня я кажу, що сильно тебе люблю, що страшенно рада, що ти поруч, і що вдячна.

Але от що ще хочу доказати. Мабуть, щось таки є в тому, що ми 11 років поспіль були так близько, і ще купу будемо. 

Будь такою, як ти є. Бо ти - найкраща!

ПС - йой, у нас з тобою навіть найбільше спільних друзів є. 

ПС2 - а кодових імен?.... оооо!

ПС3 - розумієм одна одну з півслова! Гідро...? 

:)