Нуль ідей, про що саме писати пост. Але настрій якраз для писанини.
Весело закривати в кнлу сесію. Ще от трохи - і на півроку забуду про ходіння по дивно з'єднаним корпусам цього університету. Тут навіть посидіти нема де! У наступному семестрі приходитиму зі стільчиком.
Була така думка зранку, що я не знаю, чого я хочу. Коли починаю так міркувати, одразу більше вірю у цю нісенітницю. "Наша Галя балувана"? А хто його зна.
От яка концепція наших вишів? Студенти полюють на бали, бо … Просто собі полюють. А викладачі ці бали "зажимають", і все це перетворюється на гру. А нехай. Мене цікавить мета викладачів, що живе у їх головах і ними керує. Яка вона? Нізащо не повірю, що вони банально хочуть навчити дітей. Це абсурдно. А що ж тоді? Удовольнити себе? Присмачити цікавинками, трагікомедіями і цирком своє життя? Заробити грошей? Останній варіант варто викреслити. Їй-Богу, написала би про це книгу, якби знала, про що саме писати. Стільки у світі можливостей, такий широкий вибір, а ти - лиш викладаєш обжд пару разів на тиждень на юридичному факультеті. Інша зовсім справа - якщо ти добрий викладач. Не такий, котрий всім псує заліковки. От тоді записуй мене у свої потенційні друзі, чи просто в admirers.
Я вже четверту годину тут стою і ніяких результатів. Зараз сама собі всі екзамени й заліки понавиставляю! Самі будуть винні потім.
Мені б свої останні місяці сімнадцяти років не в кнлу простоювати, чекаючи викладача. Кому це потім треба буде?
Оффтоп: це нормально, навісити на себе через плече маленьку сумочку для айпеда, тримати його самого в руці і слухати з нього музику? От які ви, ін'язні хлопці, круті такі.
Та знаю я чудово, чого саме хочу. Тільки яким би це бажаним не було, але не все абсолютно залежить від мене однієї. Часом в житті треба десь почекати, десь потерпіти, десь промовчати, а десь і чотири години безрезультатно простояти. Інакше сил не вистачить бунтувати і все заперечувати. Чи буде чиясь інша історія. Точно не моя.
Дякую! :)
Весело закривати в кнлу сесію. Ще от трохи - і на півроку забуду про ходіння по дивно з'єднаним корпусам цього університету. Тут навіть посидіти нема де! У наступному семестрі приходитиму зі стільчиком.
Була така думка зранку, що я не знаю, чого я хочу. Коли починаю так міркувати, одразу більше вірю у цю нісенітницю. "Наша Галя балувана"? А хто його зна.
От яка концепція наших вишів? Студенти полюють на бали, бо … Просто собі полюють. А викладачі ці бали "зажимають", і все це перетворюється на гру. А нехай. Мене цікавить мета викладачів, що живе у їх головах і ними керує. Яка вона? Нізащо не повірю, що вони банально хочуть навчити дітей. Це абсурдно. А що ж тоді? Удовольнити себе? Присмачити цікавинками, трагікомедіями і цирком своє життя? Заробити грошей? Останній варіант варто викреслити. Їй-Богу, написала би про це книгу, якби знала, про що саме писати. Стільки у світі можливостей, такий широкий вибір, а ти - лиш викладаєш обжд пару разів на тиждень на юридичному факультеті. Інша зовсім справа - якщо ти добрий викладач. Не такий, котрий всім псує заліковки. От тоді записуй мене у свої потенційні друзі, чи просто в admirers.
Я вже четверту годину тут стою і ніяких результатів. Зараз сама собі всі екзамени й заліки понавиставляю! Самі будуть винні потім.
Мені б свої останні місяці сімнадцяти років не в кнлу простоювати, чекаючи викладача. Кому це потім треба буде?
Оффтоп: це нормально, навісити на себе через плече маленьку сумочку для айпеда, тримати його самого в руці і слухати з нього музику? От які ви, ін'язні хлопці, круті такі.
Та знаю я чудово, чого саме хочу. Тільки яким би це бажаним не було, але не все абсолютно залежить від мене однієї. Часом в житті треба десь почекати, десь потерпіти, десь промовчати, а десь і чотири години безрезультатно простояти. Інакше сил не вистачить бунтувати і все заперечувати. Чи буде чиясь інша історія. Точно не моя.
Дякую! :)
Published with Blogger-droid v2.0.4
Немає коментарів:
Дописати коментар