пʼятниця, 20 квітня 2012 р.

Додаток: про ходьбу

Ходи, Марнін, пішки. Це корисно.

Та невже?

Просто обожнюю ходити отак, куди ноги ведуть, далеко-далеко і довго-довго. І з кимось круто, а часом хочеться й наодинці. Коли погода гармонує з твоїм настроєм, можна ходини годинами!

Але ж не зі стокілограмовою сумкою на бідному плечі! І не так довго! Що за день такий? Годинами стою, годинами ходжу. От якщо зараз саме у цьому вагоні з'явиться величезне крісло, я всядусь і все. Вік відпочиватиму.

Як завжди, зустріла знайомих, поблукала добряче, подивувалась зі всього на світі. Тепер їду додому розповідати про свої пригоди Масі.

Слава Богу, піввагону зникло на Видубичах.

Треба переставати блукати. Я наче досить гарно орієнтуюсь, але якщо призабуду, наплутаю чи протуплю, то стану схожа на сліпе кошеня. І оскільки ще зранку я ввімкнула у собі соціофоба, і нічим не користуюсь, а просто собі іду, то можете уявити, як я далеко могла зайти.

От така собі радість. Тішусь, як дитя.


Ще раз дякую!!
Published with Blogger-droid v2.0.4

Немає коментарів:

Дописати коментар