Отак живеш потроху і не встигаєш переварювати усе те, що відбувається з тобою. Відтак і швидше усе забуваєш. Нащо ж таке?
Я співала, танцювала і кайфувала з людьми, котрих пару годин назад вперше побачила. Але чогось цей факт нікого не турбував. Що могло б об'єднати таку велику кількість незнайомців? Звичайно, чарівний репертуар групи Queen здатен на таке. Співаєш в унісон з тисячами, зокрема з оцими радісними людьми поруч, і не встигаєш відчути увесь кайф. Це ж не регулярна подія, але час неймовірно швидко летить.
І хай воно там що. Ось тут ви поруч, гуртом у великому і дружньому колі, а за пару годин де ви всі? Сумно трохи.
Чогось фінал Євро зібрав набагато менше людей, ніж концерт Елтона Джона, Квінів та Адама Ламберта напередодні. І там було набагато веселіше, гарячіше і крутіше.
Але що я пишу? Що я пишу?!
Хоч страшно хочу писати, бо тоді стає легше. Значить, є тягар.
На роботі купа казусів. Колектив потроху починає гарно парити, а я терпіти вже не хочу. Накопичуються цікаві історії про відвідувачів. Проте останні дні я на робочому місці сплю, тож нічого цікавого там не відбувається. А от сни хороші.
Однак я оглядаюсь і запитую сама себе - А на що ж я місяць стратила? Накидатись цим відпочинком, який через пару місяців лиш у снах бачитиму, - це якось нераціонально.
Трохи неприємно за такий груснявський пост. Хоча ні, пофіг.
Влітку з'являється відчуття, що ти неправильно йдеш до своєї мети. Починаєш замислюватись, чи чітко вона взагалі в тебе визначена? І чи дійсно ти цього хочеш?
Чого б це воно таке?
Цікаво, я сьогодні знову чекатиму світанку, щоб заснути, так хочу написати пост?
А що я вам писатиму?
Масивна кількість людських звичок, прикмет і характерів зараз змішується у моїй голові, а я отут лежу і думаю - Нащо?
Для мене відпочинок- то не завжди щось нове. То й час повернутись туди, де немає метушні і криків, де спокійно і трошки пусто. Де дихається вільніше, живеться повільніше і взагалі не існує турбот.
Де таке місце знайти?
Вже дуже скучила за твоїми чудовими постами, від яких завжди віє теплом, щирістю та відвертістю! :)
ВідповістиВидалитиЩодо метушні - то це воно таке наше життя метушне, непостійне, мінливе та смугасте... Те, що ти гарно провела час на масштабній тусовці - це кльово! Щиро радію за тебе!:) На роботі хочеться змін - таке часом буває, дійсно, треба на деякий час змінити обстановку. Саме найбільше зраділа тому, що тобі сняться гарні сни )))
Мабуть, все те, що з тобою відбувається - це добре, головне - ніколи ні про що не жалкуй.
"Повік ні про що не жалкуй навздогін
Якщо те, що вже сталось, ніхто не змінив
Як стару кіноплівку ти сум свій забудь
Минулого днів відхили каламуть
Не жалкуй ти про те, що вже сталось давно
Чи про те, чому статись повік не дано
Тільки б ласка й тепло жили в твоїй душі!!!!!!!
Якщо навіть насмішка натомість тобі
Ніколи – довіку не жалкуй ні про що
Чи пізно почав ти, або рано пішов
І хай геніально хтось співає пісні
Та мелодію взяв він з твоєї душі
Ніколи – повік ні про що не жалій
Ні зітліле кохання, ні згублених днів
Інший хай геніально співає хіти
Але ще геніальніше слухав їх ти."
НЕ СУМУЙ! :)
Дуже гарні слова, ДЯКУЮ!! :*
Видалити