Це круто!

Мені хочеться писати ще, і ще, і навіть ще більше! І це круто.


Десь вже півроку, а може й рік, я помічаю за собою звичку 'дивитись по собі'. Хочеш пішки по місту весь день - вперед! Мрієш поїхати в Аргентину - роби це. Тобі подобається бути поруч з цією людиною - не втрачай можливості. Роби, як хочеш. І не жалкуй потім про свої дії.


Проте дуже яскраво виділяються недоліки такої стратегії. Бо часом треба робити не так, як хочеш, а як треба. І важко зберегти ту золоту середину між 'хочу' і 'треба', особливо коли ти серйозно виділяєш себе, як самостійну людину і вважаєш, що живеш своїм життям.





Євро закінчилось і люди сумні. І не тому, що футбол припинився, а бо це було тим, що нас об'єднало. Я навіть за усім цим забула, як часто у нас звучить "Ну ти ж не забувай, у якій країні ти живеш". Хай воно і правда, вдосконалювати тут ще дуже багато чого. Але зате наш народ вміє згуртовуватись і йти напролом. І це чудово.

Учора мені прийшла листівка від Саші!!! Дуже круті відчуття отримувати такі речі. Ми пару днів назад з нею бачились, а тут - на тобі, листівка з Хорватії. Страннікі, ЙОУ!

А сьогодні, зовсім несподівано, прийшла листівка знову від Саші. Тільки вже від іншої людини - хлопчини, котрого ніколи в житті не бачила. І це просто неймовірно приємно!

Ну і ось:

Усім дуже дякую!