Чути себе

Один з ключових факторів щасливого буття для мене - це відсутність системи. Водночас я не вмію швидко та безболісно адаптовуватись до змін, тому підсвідомо уникаю їх.
Ось так і живу - на фоні часом мовчазної та компромісної, а часом і безжалісної та впертої боротьби старих звичок та експериментів.


Вкотре впевнююсь, що злитись на щось та винити когось так само корисно і результативно, як і сідати на вільне місце на осокорках, коли їдеш до позняків.


[далі очевидні речі]

А ще, перш ніж ти навчишся домовлятись з іншими, маєш зрозуміти, як ти погоджуєш свої думки/вчинки/плани сам з собою.

Як часом порушуєш власні ж правила. Як десь стримуєшся, щоб досягнути бажаного. Як десь ну зовсім не стримуєшся. Як чітко і прозоро відчуваєш невагомість десь всередині від слів когось важливого. Як усі аналізатори передають інформацію, щоб склеїти картину реальності, а усвідомлення нема. Як виникають непорозуміння у власних думках.

"Знати себе" передбачає прогнозування своєї поведінки. Набагато влучнішим буде "чути себе", як на мене.