Я стою перед відчиненими дверима потягу метро, переповненим охочими поскоріш дібратись до того місця, де можна буде трошки перепочити до наступного робочого дня.
За мить зайде останній пасажир і потяг рушить, формуючи з наступним потягом інтервал у хвилин десять. Дивний гуркіт нагадує залізничний вокзал, і думки переносять мене туди.
А далі я відчуваю приємний захват від початку подорожі, саундтрек до якої - неодмінно гурт Колдплей.
А це всього лиш метро о 22:30, вівторок. На дворі звичайнісінька погода, це середина семестру і ні, я не вигравала у лотерею.
Я все так само мислю планетами, досі остерігаюсь темноти та щодуху танцюю під голосну музику, коли мені добре.
Немає коментарів:
Дописати коментар