Класний пост

Декілька тижнів не було ідей, як це почати і як продовжити, власне. Але ось я щойно дала інтерв'ю(в якості відомої зірки) про свій клас і тепер знаю, що писати.
Кожен з 25-и вже мені якийсь рідний. Ніякі ярлики на кожного не повішаються. Ні "друг", ні "знайомий". Щось ближче, але назви такому нема.
'Нащо ти 11 років ходила в школу?' От і не знаю, навіщо.
А може так треба було. Щоб прожити і промучатись в якісь мірі з цими от людьми.

Кожен такий цікавий!

Хлопці в нашому класі найкращі. І сильні, і нам допомогають, і мають почуття гумору, і нас не ображають. Таких би в кожен клас! А ні, тільки в наш потрапили найкращі.
А дівчата то які! Найкрасивіші, найласкавіші і наймиліші! Таких шукати треба. І кожна допоможе, підкаже, коли треба. І посміється з жартів наших хлопців.
Де ви ще бачили так вдало підібраний клас! І музикальні, і танцювальні, і артистичні, і модельні, і пластичні, і кмітливі, і мужні, і хоробрі.
От такі - найкращі в світі.

А як без них буду далі?..

Я щось не усвідомлюю толком, що ще пару днів і все. ВСЕ!!

Не буде зранку по понеділкам Владіка Борисенка поруч, щоб смітись з тих, що запізнились на урок.
Не буде Кокіса на укр.мові, щоб поржать ще з когось.
Ніхто на кшталт Бодічки Лижніка не буде щодня мене діставати:то дути у вухо, то лоскотати.
А з ким же їздиму в метро? Невжне не з Анічкою Ставінською, Катічкою Склянченко, Андрюшенькою Шишовим?! З ким же тоді будуть 'Дні сорому'? З Катічкою і Анічкою ми навіть фотосесії кобилячі робили. Невже цьому кінець?!
А Ясічка, Настічка Третякова, Катюші Наумова та Забулонська? Хто замість них буде?? Нікому гідно не замінити їх. Хоча б тому, що з цими гарнюньками в мене є гарні спогади, а головне- неповторні.
А кум мій як? Себто Сашка Самарцев. Нє, ми сусіди, живем в одному селі, проте тепер же менше бачитимемось. Він щось казав про переїзд:(
Не уявляю подальшого життя без Саші Бенци, Вови Романенка, Андрія Спіріна та Паші Тимченка! Ну як без вовиних анекдотів?? Як без вибриків Паші?
Скучатиму за Оксаною, Софією та Наташою.
І без Олі Кучмагри буде вже геть не так, як раніше! А без Каріни? Гарно з нею. було.
Настічка Волкова - моє сонечко. І от уявляю її не поруч - серце кров'ю обливається! Дівчина з найбільш приємним на дотик волоссям!
А Діма Коба! Це ж ціла історія, а не звичайнісінька людина.
Іра, скучатиму!
Бодічка Васильєв, ой як скучатиму!!
А Інаннка... Під кінець щось захотілось заплакати!

А що його плакати? Все минає. Будуть інші.

Але я впевнена, що мені з класом дуже пощастило. Ми дійсно дуже здружені і це пречудово!


Згадую наші перші роки в початковій школі. Чи знали ми тоді, що так всі змінемось? Чи знали тоді, та й зараз, що дівчатка(і Бодя Пацьора) змінять прізвища?
Ми перемінимось, хтось переїде до іншої країни, хтось родить дітей, хтось стане відомим, хтось всіх ігноруватиме, хтось напише книгу, хтось запише пісню, чиїсь фотки публікуватимуться в журналах, хтось стане вченим, хтось займатиметься власним бізнесом, дехто може буде якийсь час безробітнім.
А мораль така: щоб не було далі, минулого не зміниш. Ніхто не заперечує, що кожен з нас стане в чомусь іншим, але й казати що з цим у нас зітреться пам'ять безглуздо.

А закінчую все піснею, котра гідна назви найкращої музики для закінчення будь-чого. Слухаєш її, спонукаєш себе іти далі, хочеш цього, але єдині картинки в голові - це епізоди того, за чим ВЖЕ сумуєш. І як його відірвати, той залишений десь шмат мене?

Нічого. Хочу тільки вам всім сказати, що де б ми всі не були, наскільки б ми не змінились, все рівно в голові кожного з нас будуть саме ті картинки наших життів, котрі були розділені разом.
І мені вже приємно те згадувати.




Саме згадувати, а не жити тим.

Published with Blogger-droid v1.6.8

Про хвороби, випускний і все інше.

Я так давно писала пости, що тяжко отак бути, "невиписаною". А може це просто тяжко, від чогось іншого?


Жахливі ситуації оце трапляються у житті. Люди хворіють, потрапляють у халепу. Але коли таке відбувається зі мною, то гріх жалітись! Стільки людей поруч, і всі щиро переживають за мене, аж лячно від радості!


Взагалі погано, коли діти хворіють. Бідні їх батьки, постійно хвилюються. І думаєш собі, воно ж геть маленьке ще, говорити не вміє, чи ходити не вміє, а вже хворіє! Як такі малесенькі створіннячка можуть хворіти? Хай там що в світі, а в моїй голові це слово асоціюється з похилим віком. Ну і що, що я своїм прикладом це заперечую?
Коли лежала в реанімації в перші свої миті в ролі шовчика, то відчула оцю жахливу різницю у віці! І от навіть не тому, що була у дорослій лікарні, а не в дитячій. А тому що рано ще мені отак хворіти. Згадую своє життя, всі ті хвороби, розумію, що їх купа купезна! Враз різко хочеться поздоровішати і жити гарно. А тоді думаю - ну що я неправильно роблю, якщо щоразу щось нове з'являється? Від всього не застрахуєшся. Схоже, треба просто відхворіти своє. Я же розумію, що постійно, слава Богу, не лежатиму в лікарні. От це і радує. Треба тримати себе в руках!


Випускний. От і роздувають з нього!! На останньому дзвонику мене не було, пережила. Ще не знаю напевно, чи потраплю на випускний. І от, знаєте, тиждень назад я була у розпачі, дізнавшись, що може не піду кудись от. А зараз так спокійно! Вірніше, ні, я переживаю, але тільки за здоров'я. Бо що воно інше взагалі варте, коли хворий?

На репетиціях не була, схоже, що й у групових номерах потраплю не туди. Знову пофіг. Чи це я так себе заспокоюю? Дивно. Я зробила з цього культ. А тепер пристосовуюсь до усіх лікарняних примочок.


Розповім, як мені живеться. Мені радять постійно пити чай і воду. Так що мене можна побачити з чашечкою смачненького зеленого чайочку коло вікна. Гарна погода, однак, засильно хочеться на вулицю! Тітоньки медсестри були усі злі, уколи антибіотика від того ще дуще боліли, а вчора одна мені вену наскрізь випадково проколола, тепер рука болить і синячок. Але все в житті на краще! Сподівались сьогодні чергову тітоньку привітати. А тут заходить до нас медбрат, студент 5-го курсу, перша його доба практики. Так мило:) Хоч балякає з нами! Так бережно ставить крапельниці, що аж плакати через відсутність дискомфорту хочеться! Дівчатам без уваги такий симпатичний подаруночок був дуже в тему, дякую! Завжди гарно мати від чого(кого) червоніти!

От такі подарунки трапляються в моєму житті. Тримаюсь за це, скільки можу!

А ще мені часто пишуть хороші люди, питаються, як я. А як я? Без них би і ніяк! І дзвонять, смішать.


Хай йому усьому-всенькому поганому на цьому світі грець!! Пишу я з мокрими очима.


Все мене робить сильнішою.

Я така вже морально сильна! Хоч руки й тіло від уколів слабкі. Але мені, геть чесно, все одно!! Якщо комусь потрібна буде моя моральна сила, я з вами неодмінно поділюсь, в мене ж її багацько!


Єдине, що хочу - це додому. До рідних. Обійнятись з кимось страшенно хочу, так сильно, що ледве медбрата не обійму!))
Ще я б хотіла на випускний. Але зовсім гарною в мене бути вже, на жаль, не вийде, та й співать я не буду, на жаль. Тому єдине, що хочу, - побути зі всіма. Трішечки. Пообіймати їх, наостанок посміятись. Чомусь думаю про всіх них, а згадую Кокіса. Щось в ньому, їй-Богу, є таке чисте, щире і добре, що згадую про нього усе найкраще. От такий він.

Ще хочу здати пошвидше тести. Тільки б поменше нервувати, бо тільки псую здоров'я.

А ще сильно хочу до бабусі. Відпочити на хуторі. Забути про час, повністю зануритись в життя поближче до землі. Гарно там, дуже свіжо і лагідно.

Хочу (не так і сильно) відсвяткувати день народження. Мені не важливо, як саме. Тільки б побільше людей прийшло:) і Кокіс.

Аж плакать хочеться.
От чого мене остаточно цей випадок навчив: годі планувати!! Адже буде все рівно інакше. І неодмінно краще для тебе. Ніяких планів. Ніяких запланованих зустрічей, хай їм! Ну окрім додаткових занять. :)
І все! Я стану рідше носити годинник. Їй-Богу, зробила себе від нього залежною! Усьо.

І ще одне. Буду поменше все навколо культивувати! Випускний? Фє! Весілля? Тьфу! Новий рік? Пфе! День народженяя? Пха!


Ну от і все.

Published with Blogger-droid v1.6.8

Перегляд телевізора раз на місяць

Я дуже рідко вмикаю телик у себе в кімнаті, зазвичай це або для чогось на двд, або просто музичні канали. А на кухні тв раніше використовувався мною для мультиків, а зараз - ті самі музичні канали, канал 24 або попросту фігня.
І от включила я телик 14-го травня. Зранку за сніданком-обідом це був якись невнятний фільм на першому рос. каналі, нічого особливого. Але побачила анонс комедійного шоу Yesterday live о 19:50 і це спонукало мене ввімкнути телик і ввечері. Заставка у них цікава. Слово Yesterday проспівується, як у Beatles, а live, кажись, взяли з пісні life is life. Лиця здебільшого там нові, жарти не такі вже й круті, хоча повеселило. Проте найкраще в них - це капітан команди КВН "Федор Двинятин". До речі, КВН зараз взагалі фуфло, на жаль. А вся проблема в тому, що там ніхто не затримується: "посвітився" там рік і йди вже в якусь програму, на кшталт comedy women. Коротше, нормальне шоу. Хоча досі зла на той перший канал, що вони всього три рази показували випуски Ни бе ни ме нехило, дуже дивні вони там(на каналі)!

Так ось, далі був Прожекторперисхилтон. Досить вдалий випуск, хоч мало їх бачила. Якось не по-справедливому здивував своїм відвертим лідерством Ургант. А от Цекало - мовчазністю, хоча ні, це не дивно. Щоб передати трохи сміхоти, напишу 1 з жартів.

Розмовляли про випуск Лади Грант, і як Путін її "рецензував". І от читає Ургант цитати якогось головного на заводі про відмінність цієї моделі від Лади Каліни. Каже: "Ну трохи змінився перед і зад автомобіля...". І тут Цекало видає: "Місцями?"
Ну, порадували хлопці.

Потім почалось оце Євробачення. Прошу помітити нотку скептицизму в слові "оце". Далі буде здебільшого про це шоу.
Почну з конкурсантки від нашої країни, Ксенії Симонової. Так-так, ваша інша інформація неправильна, ніяка там не Міка Ньютон. Я з виступу запам'ятала тільки "пісок" і те, як його мало показували, постійно переводячи камеру на співачку. Ще я помітила плаття з пір'ям. Здається, на сцені був якись чолов'яга(Нашо?!). Соромно було, коли нам давали 12 балів. Добре, що хоч не виграла наша Симонова, а то б обвинили нас, що ми замість співати інше робим.

Що було цікаво - це промо-ролики країн. Скільки себе пам'ятаю, вони завжди мене чи не найбільше в конкурсі цікавили. Розкажу про цьогорічні. Лозунг Євробачення-2011 був "Feel your heart beat". Проморолик складався з декількох частин. Перші пару секунд - це показ анімованого маленького макету місць Німеччини, наскільки я зрозуміла. Далі показували місця тієї країни, яка мала виступать. Причому традиційно не найвідоміше, а щось оригінальне. Показували якогось мешканця, підписували, хто він. В України це були "українські студенти". Вони пару секунд знаходили в найрізноманітніших місцях картонки з надписами складів. А потім з них склали "Відчуй, як б'ється твоє серце".
У Великобританії показали одного rowing coach, їхнє тренування і як він кричить: "One! Two! Three! Feel! Your! Heart! Beat!"
І в кожної країни - щось нове і оригінальне. Хіба це не цікавіше, ніж горланіння зі сцени?


Ну про конкурсантів ще трохи.
Звичайно ж, мені сподобалась команда з Великої Британії. Тю, кому не до вподоби група дитинства Blue?? Ми з сестрою навіть мали своїх "любімчиків" серед них. Пісня хороша, не з самого початку розкушується. Але шоу було чимсь таким крутим, що виступи інших одразу потьмянішали.

Росія теж сподобалась виступом. Що за конкурсант, я не знала. Та й пісню вже не пам'ятаю. І це притому, що його просував продюсер Леді Гаги. Тут ще одне скажу. Ну невже вам, сусіди, не образливо, що якесь закордонне, хоч і відоме, фе, просуває вашого конкурсанта? Взяли б вітчизняного Кіркорова. А то, знаєте, соромно за вас стало трохи.

Італія буша шикарна. Хоча б за те, що інакша але в якісному сенсі цього слова. Гарний конкурсант, цікавий і новий. Ну і що, що "неформат"? Так само, як Наліч минулого року. Його просто не розкусили, але йому й не треба було.

Більше ніхто не запам'ятався, абсолютно. Якось цей конкурс потускнів, як на мене. А переміг Азербайджан, вітаю. "А що вони співали?" - спитала я себе, як про це дізналась. Виконують пісню на біс, а я згадую: вони просто щось горланили. Та таких там повно було ж!! Wild world. Wild Europe.

Перемикаючи канали під час дійства, я наткнулась на канал Україна та пряму трансляцію святкування 75-ліття ФК "Шахтар" на Донбас-арені. Чудове, видовищне шоу! Чого вартують усі ті постановки? Я серйозно, СКІЛЬКИ воно все коштує? А потім була шикарна Міла Йовович, вся у діамантах, не менш шикарно заспівала "С днем рожденья тебЕ" "Шахтарю". У момент пісні камери перевели на Рината Ахметова та Віктора Януковича. Зосереджені секунду назад, їх лиця враз розтанули у посмішці насолоди. Кажу вам, гарно заспівала!

А що ж потім було? Усякі Євробачення відпочивають! - виступала Rihanna! І не дві пісеньки виконала, а як треба - відпрацювала концерт, як свого часу Beyonce. Драйвово і кайфово.

Якщо називати мене вболівальницею, то мабуть треба віднести мене до найпочатковіших вболівальників "Динамо". І саме тому стало трохи жаль, що для 'наших' Ріани не співають!

І так я ще на дешо наткнулась, коли стало нудно дивитись оголошення результатів євробачення з їх хаотичною розкиданістю. На Інтері була ток-шоу "Розбір польотів". В студії, крім дуже приємної ведучої і її колеги, кажись, Отара Кунашвілі, була та сама Ксенія Симонова, мій улюблений Святослав Вакарчук та дядько з футболкою "Тебе труба"(на манер youtube). Хочу таку футболку!! Потім прийшов Валентин Стрикало. А розмовляли вони про славу через інтернет, зокрема сайт youtube. Цікавий випуск, дійсно гарна передача. От тільки до неприємності вразила поведінка отого ведучого. Він постійно перебивав, розмахував руками, придирався і перебільшував. Чогось прискіпувався до Вакарчука. Я йому так щиро поспівчувала тоді. Але ота приємна ведуча гарно "зглажувала" усі конфузи.


Ну, це і все, що я бачила, вірніше, це концентрація усього найцікавішого.

А ще я оце писала з телефону, котрий я взяла і дуже побила(екран) перед цим, випадково. Прошу помітити, що кожна навіть згадка про це мені дуже болісна, а тут воно перед носом, брррр.
Дуже хочу, щоб мучитись поменше часу, а то не видержу довго з тріснутим дисплеєм.

Дуже музичний пост.

Ідея виникла спонтанно. Хоча в мене так завжди: йду, слухаю музику, вириваю окремі слова з пісень і роздумую. Так що себе цим постом не здивую точно.

"God knows, got to make it on my own"      I want to break free,  Queen

 От як воно: кинути все і втікти якнайдалі? Чудово, мабуть, відчувати, що вже не ділиш повітря з тим, хто так давно набрид. Але от ти звільнився. А далі - що?
"But life still goes on. I can't get used to living without, living without, living without you by my side. I don't want to live alooone!" Якось воно так завжди, що, якщо хочеш дуже сильно втікти від чогось, то все рівно через якись час повертаєшся. Проте сенс є, бо, як на мене, стосунки від цього тільки стають кращими, хоч це спочатку здається абсурдним.

"Я наяву вижу то, что многим даже не снилось, не являлось под кайфом, не стучалось в стекло."     Мое сердце, Сплин

Уууух-ти! Мабуть круто ж отак? Хоча так же можна сказати про будь-що, аби настрій. От в мене коли хороший настрій, то таке в голову приходить - ніколи б не розказала що саме!!

 "Як в інакші дні, я віддав все серце, все тобі."     Стихія, Гудімов

Гарна пісня про любоу. Це коли все твоє (пісні, думки, слова) належить якійсь одній людині. І саме смішне - від цього зовсім не страшно, от тільки цікаво і приємно трохи, до мурашок по шкірі.

"Давай відпустимо все, все те, що нас зупиняє, все те, що змінює нас."       Не можу без тебе, Океан Ельзи

Відчуття таке пусте всередині. Хоч ззовні не скажеш. Навколо мене - самі люди та машини, безліч. Це отак, як ніби ідеш в метро назустріч купі людей. І головне, ти в них губишся, хаотично шукаєш місця, куди пройти. Дивишся в їх пусті очі, до божевілля різноманітні, і абсолютно ні краплі не відчуваєш. Чи як ідеш по тротуару, а мимо тебе пролітають машини нон-стоп. А що на думці? Нічого.
Фу. Я зрозуміла, від чого всі біди і непорозуміння в світі. Від того, що комусь просто враз стало ніяк.

"Yet I never stopped to wonder Was it possible you were hurtin' worse than me"    Who's gonna save my soul, Gnarls Barkley

Чому одним людям все на блюдечку дається, а інші все життя страждають. І я зараз не про гроші. Комусь просто все обходиться набагато легше. Я не заздрю, є дуже багато людей, кому гірше, ніж мені. Я питаю: а чому ж таке є? Чому повинно мати місце везіння чи просто випадок?! 'Залежить від ситуації'. Чого ж блін воно залежить від тієї ситуації то?? Ну і що, що я десь понервувала з зайве. Я ж від того не гірша, не дурніша і авжеж не менш підготовлена. Ну просто так буває: десь нервую, десь ні. А ще що це таке - вдача? Чому підсвідомість мені з двох варіантів завжди підказує не той?(про 4 варіанти я навіть мовчу) . "не везе"

"No one cares when you run on the street picking up the pieces to make ends meet." For what it's worth, Placebo

А дійсно. Сьогодні пройшла повз чоловічка, який просив гроші, з купюрою напоготові. Уявляєте, я не була впевнена, що він дійсно жебракує, глянути посоромилась(не вихована втикать на людей!), от і пройшла мимо. Побоялась, що він звичайний чоловічок і що йому стане неприємно, якщо дам гроші. От :(

"We'll forget the sun in his jealous sky as we lie in fields of gold."       Fields of gold, Sting

 Це почалось одного дня в школі. Ми з Інанною слухали цю пісню, коли нам враз захотілось втекти кудись подалі, на пляж. От ми стали посеред коридору, так що від сонця сліпило очі. І почали уявляти, що ми деінде. Ви не уявляєте, як це приємно.

"I heard the voices of friends vanished and gone."      Streets of Philadelfia, Bruce Springsteen

А потім я розповіла про це другу, їдучи з ним в потязі до Києва, лежачи в нього на колінах. Я навіть не помітила, як зі своєю уявою почала поволі засинати. Ох як було довго і приємно. І враз ти наче інша людина!

"If I laid here, if I just stayed here would you lie with me and just forget the world?"        Chasing cars, Baseballs

Я взагалі люблю отак падати в забуття або просто завтикувати час від часу.

"You're so close but still a world away. What I'm dying to say is that I'm crazy for you."            Crazy for you, Madonna.

Сьогодні по телику одна розумна, як виявилось, тітонька сказала хороші слова. "Людина, яка вміє, а головне, хоче любити, завжди знайде кого." )

Published with Blogger-droid v1.6.8

Список речей, які я б хотіла зробить... якнайшвидше.

На компі знайшла список того, що оцей хлопчина зробив у своєму житті (список не зберігся).
І от десь взялось натхнення зробити власний. Та ще й того, чого я ХОЧУ зробити.
Перейду до суті.

1.       Полюбити життя .

2.     Поводити «Волгу».

3.     Від надлишку почуттів обійняти перехожого.

4.     Виграти в "глядєлкі".

5.     Напитися. (осінь 2013 року)

6.     Перестати засинати, обіймаючи м'яку іграшку.

7.     Завести найлагіднішого песика у світі.

8.     Побачити кенгуру, сфотографуватись з ним, щоб він усміхався.

9.     Завести друга-їжачка.

10.  Виловити величезну рибину.

11.   Покататись на катамарані по морю.

12.  Загоріти ще й животом, спиною і всіма ногами.

13.  Побудувати замок з піску такий, щоб в нього залізти.

14.  З розбігу нирнути у воду.  І не вмерти від того зі страху.

15.  Залізти у фонтан і довго у ньому плюхкатися.

16.  Намагатися плавати там, де тобі по коліна, зняти про це відео і викласти його в youtube.

17.  Побувати біля реального водоспаду посеред лісу, в ньому голяка скупатись.

18.  Заблукати у лісі і власноруч швидко знайти дорогу назад.

19.  Побути в лісі, коли повно конвалій.

20.Подарувати комусь з долонь в долоні живого метелика.

21.  Стати свідком справжнього чуда.

22.Сфотографувати щось так, щоб хотілось носити ту фотографію завжди з собою.

23.Подарувати комусь свою фотографію, знаючи, що він(вона) її збереже.

24.Сфотографувати небо так, щоб ніхто не пізнав, що це твоя робота.

25.Полюбити захід сонця, спостерігаючи за ним з якимсь смачним питвом і не відчуваючи холоду.

26.Шукати на зоряному небі яскраві зірки і сузір'я усю ніч. Загадати реальне бажання, коли та зірка впаде. А потім бути свідком того, як воно збудеться.

27.Спати спокійно під час грози вночі, не боятись.

28.Не спати всю ніч, не відчуваючи втоми.

29.Проговорити з хлопцем весь день(ніч).

30.Закохатись до нестями.

31.  Розлюбити так, щоб забулось швидко.

32.Сказати людині в очі, що "час припинити спілкування". 

33.Забути про щось дуже важливе, але на щастя.

34.Щиро посміхнутися крізь сльози.

35.Заплакати від щастя.

36.Залізти на дерево і прокричати на весь світ щось правдиве і смішне.

37.Накричати на того, хто заслужив.

38.Розбити посуд і ні краплі не пожалкувати.

39.Стати відомою на пару годин.

40.Побути в хорошому настрої 1 січня . 

41.  До болю плескати в долоні декілька годин підряд.

42.Навчитись гарно грати в футбол.

43.Навчитись гарно кататись верхи.

44.Навчитись гарно знімати фільм. Знятись в якомусь самій.

45.Помітити під час перегляду фільму у кінотеатрі безглузду помилку в сюжеті і прокричати з залу про це.

46.Подивитися з кимось від початку до кінця один і той самий фільм декілька разів.

47.Побути на сеансі в кінотеатрі одній, тобто інших щоб не було в залі взагалі.

48.Вирушити у далеку подорож самій. І навчитись не сумувати так сильно за домом.

49.Здійснити цікаву подорож Латинською Америкою.

50.Проїхати на потязі сім діб.

51.  Взяти участь у турі на велосипедах.

52.Поспати в наметі.

53.Погуляти під час метелиці. Зробити гарного snow angel-а.

54.Погуляти без парасольки під дощем з кимось. І змокнути вщент.

55.Стрибнути з парашутом. І не вмерти від того зі страху.

56.Прокататися на роликах весь день. 

57.Походити на ходулях.

58.Заспівати караоке і не пролажати.

59.Співати пісню без музики і щоб звучало гарно.

60.Поспівати в хорі.

61.  Виступити сольно на сцені перед великою кількістю людей.

62.Сходити на рок-концерт.

63.Побувати на концерті jamiroquai.

64.Заснути з кимось під нашу улюблену музику.

65.Мати з кимось не дуже близьким одну таку улюблену пісню, яку коли ми чутимемо де-небудь, одразу згадуватимемо один про одного.

66.Познайомитись і подружитися з людиною, яка народилася в той самий день, що і я.

67.Переписуватись смс-ками півночі з кимось незнайомим. Розказати таємницю про себе тому незнайомцю, котрий потім стане важливішим у моєму житті.

68.Протримати дуже довго в пам’яті телефон однієї людини, з якою давно перестала спілкуватись.

69.Відчути чужі обійми і точно вгадати, хто це.

70.Провести один день в незнайомому місті, з незнайомими людьми і щоб було приємно.

71.  Поцілуватись з незнайомцем і ніколи його більше не побачити.

72.Поцілуватись з незнайомцем і відчути, як воно змінює все моє життя.

73.Кардинально змінити своє життя одним фільмом/піснею/чужим поглядом.

74.Потанцювати з гарячим іспанцем.

75.Потанцювати з гарячим кубинцем.

76.Потанцювати з гарячим італійцем.

77.Пожити разом з коханою людиною в оригінальних умовах.

78.Пожити місяць в селі.

79.Завести з бабусею спільне хобі.

80.По-справжньому запекти пастилу на вогнищі і поласувати добряче нею.

81.  З'їсти самотужки тортик.

82.Об'їстися полуниць.

83.Об’їстись суниць.

84.Полагодити щось, що складно лагодити.

85.Винайти щось.

86.Навчити Рому Борщева дивитись людям у вічі.

87.Переконати когось жити далі.

88.Згадати щось, що врятує мені життя.

89.Полюбити те, що більш за все ненавиділа. Не жаліти, а почати заново.

90.Почитати найдорощий для когось щоденник, відданий мені добровільно.

91.  Цілий день читати, абсолютно не реагуючи на зовнішні чинники.

92.Опублікувати власну книгу.

93.Отримати у подарунок те, про що дійсно давно мріяла і тому здивуватись.

94.Побувати на вечірці-сюрпризі, організованій для мене.

95.Організувати вечірку-сюрприз для когось.

96.Організувати Random Hug Day.

97.Побувати на дводенному дєвішніку.

98.Знайти улюблену професію.

99.Виховати сина.

100.         Не виконати один з цих пунктів.

Концентрація того, що було раніше.

«Зачем всех любить?! Это же бред! Люби себе определенное количество людей, и хватит; а не всех подряд.»

Вирвано із запису без дати.

 «- Я в последнее время часто пою колыбельные, они у меня в голове крутятся… Те, которые еще мама пела. Хочешь спою?

- Не надо. Я сразу заплачу.»

Зі спогадів 26.06.10, вночі

«Є люди, які кажуть, що самотність для них – стиль життя і їм так зручніше. Але ж вони це комусь кажуть. А отже, вони намагаються викликати якісь емоції у слухача; це означає, що їм потрібне спілкування.»

Початок нотатки. 6.07.10

«Только послушай, как часто о тебе вспоминаю, или как много о тебе говорю всем-всем, или как нежно о тебе отзываюсь. Ты заметил?»

Середина. 1.08.10

«Бо що вона – та безмежна теорія в моїй голові? Все і житті залежить від практики. Ніхто за мене не помилиться, ніхто не виграє. Все треба робити самій.»

Кінець. 5.11.10

«Ночь. Тишина. В подъезде целуются двое.

- Я тебя люблю.

- Я тебя тоже.

- Как зовут тебя?

- Сережа.

- Тьху ты, меня тоже.»

З чужого старого блокноту.

«Маріна, ти би знала, як мені погано. Отак на душі зараз, що, якщо хтось щось не те скаже, - заплачу. Так погано.»

Поділилась зі мною людина, котру поважаю.

Мамі

Я вірю, що ти це прочитаєш. І воно, як гарно написана листівка, залишиться в твоїй пам'яті, Мамо.

Я ніколи не дозволяла собі публічного визнання своїх дочірніх почуттів. Я боялась, що за цим будуть слідкувати. Щоб тебе не скомпроментувати, я просто ховала подалі це все. Еге ж, дурна. А чого його соромитись, власне?

Не впевнена, чи знаєш ти, наскільки сильно я тебе люблю. Нє, ти знаєш, але мабуть трохи менше, ніж насправді.
Але ти знай, що більше ні кого в житті так сильно не полюблю.

Знаєш, часом мені здається, що веду себе, як звір(ятко). Як з'являється поруч хтось чужий - не пускаю його близько, завжди залишаю відстань. Коли розлучаюсь з кимось рідним, то після перерви я теж погано звикаю до контакту. А з тобою, знаєш, все інакше. Ти як я. Моя підсвідомість бачить тебе єдиним "своїм". Ну, може, не єдиним, але безсумнівно найпершим.
Такий міцний зв'язок з тобою, так само і психологічний, дає мені максимум можливостей в житті, повір. Я не знаю, скільки галактик має в собі моя вдячність тобі.

А як ти чудово мене знаєш!! Я казала тобі на днях про цей випадок. Ти знаєш, що я люблю накручувати різні стрічки на стілець. Тому ти приносиш їх мені, коли є. Але ні, сама не зав'язуєш, бо знаєш: я люблю і сам процес.

Ти у всьому мене розумієш. Часом не бачу сенсу тобі пояснювати моє ставлення, ти і так все знаєш. Коли вийшли з посту, я подумувала попросити купити улюблену єврейську ковбасу. А тут через пару годин ти сказала, що вже її купила. Як ти знаєш?

А буває таке, коли я думаю, що ти мене дуже точно відчуваєш, хоч на відстані. Особливо(!) такі думки бувають, коли на відстані. Мені буває погано, а сама подумки прошу тебе допомогти. І я не знаю, як те трапляється, але ти завжди допомагаєш. Чи дзвінком, чи порадою, чи появою, чи ... правильним рішенням в моїй голові. І яка я багата - в мене є така хороша ти!!


Бачиш, як я боюсь писати більше. Бачиш, як боюсь, щоб хтось ще хоча б краплину з цього побачив. Наче коли вони дізнаються, то вкрадуть оцю мою любов.

Хоча знаєш, ти все зрозумієш здебільшого не від цього. Я підійду, поцілую і обійму, і ти так відчуєш, що твоє дитя тебе дуже любить. Що воно, хоч швидко росте, ще вчора було немовлям, проте все рівно часом без тебе ну зовсім безпорадне.

Спасибі, що викохала мене в своїй такій безмежній доброті і ніжності. Спасибі за беззаперечну і незамінну підтримку. Спасибі за турботу, мудрість, виховання, за увесь життєвий досвід, що передала.

Спасибі, врешті-решт, за життя!

Знай, я ніколи не зможу розплатитись за те все; а ти й досі не перестаєш мене отак любить!

Published with Blogger-droid v1.6.8