"Можливо, так наполегливо не треба?"
"Може, варто розповісти?"
"Що робити?"
"Як сказати?"
Бувають часи, такі питання мучають, заполоняючи усі думки собою. Нещасний довгий пошук відповідей теж, відверто,не насолода.
Хоча насправді ж відповідь одна. І знаю її ще до моменту виникнення отих запитань.
"Маєш сама відчути," - лунає в моїй голові.
А як же це? Хто мені заклав те відчуття і ті знання раніше? А звідки знатиму, що "відчуттємометр" не зламався; може, теж відчую це?
Я не сліпа, коли доходить до відвертого спілкування. Розумію що, і до чого, і як. Проте ти ніколи не знаєш, наскільки ти щиро/сильно/правильно що-небудь робиш, чи кажеш, чи думаєш. Бо ніколи не можна тут чиюсь думку взнати, їм же в голову твою не залізти! Та й правдивою та думка буде навряд.
Проте.
Ясна річ інших людей пускати у цю дискусію не можна. Інша справа, ..
От вас ніколи не заворожувало розмаїття людських звичок, коли доходить до банальних, можна сказати щоденних, тонкостей спілкування? Прикольно ще й помічати свою різну поведінку в одних і тих самих ситуаціях з різними людьми.
До чого ж блін я так закручено веду. А от до чого.
Я знаю, що веду себе інакше в однакових ситуаціях з різними людьми, бо... я так відчуваю.
І хай йому грець, але саме в цьому не помиляюсь 100%.
Мене не дивують такі різноманітні варіанти власної поведінки, геть зовсім. Я спостерігаю за цим, а потім аналізую, що і як мені відчулось.
Хай кажуть, що треба в голові обдумувати 10 тисяч разів, що сказати і як глянути на людину, а я от знаю інше. Якщо відчуваєш до людини щось хороше, ніколи не схибиш.
Так, якщо говорити про тривіальні речі, то, ясна річ, думати над [буквально] словами - варто.
Але якщо трішечки розширити зіниці, легко помітити усі томики вашого досвіду, який чудом отак просто з'явився. Яке там чудо - просто одна людина відчула щось до іншої :)
Оцим і керуюсь у спілкуванні, отак і відчуваю.
А якщо так вийде, що дійсно бовкну чи зроблю щось не те - кому воно треба тоді?
Для мене важливо насамперед завжди бути повністю щирою з собою. А то ж і відчуття задурить можна, знаєте.
"Може, варто розповісти?"
"Що робити?"
"Як сказати?"
Бувають часи, такі питання мучають, заполоняючи усі думки собою. Нещасний довгий пошук відповідей теж, відверто,не насолода.
Хоча насправді ж відповідь одна. І знаю її ще до моменту виникнення отих запитань.
"Маєш сама відчути," - лунає в моїй голові.
А як же це? Хто мені заклав те відчуття і ті знання раніше? А звідки знатиму, що "відчуттємометр" не зламався; може, теж відчую це?
Я не сліпа, коли доходить до відвертого спілкування. Розумію що, і до чого, і як. Проте ти ніколи не знаєш, наскільки ти щиро/сильно/правильно що-небудь робиш, чи кажеш, чи думаєш. Бо ніколи не можна тут чиюсь думку взнати, їм же в голову твою не залізти! Та й правдивою та думка буде навряд.
Проте.
Ясна річ інших людей пускати у цю дискусію не можна. Інша справа, ..
От вас ніколи не заворожувало розмаїття людських звичок, коли доходить до банальних, можна сказати щоденних, тонкостей спілкування? Прикольно ще й помічати свою різну поведінку в одних і тих самих ситуаціях з різними людьми.
До чого ж блін я так закручено веду. А от до чого.
Я знаю, що веду себе інакше в однакових ситуаціях з різними людьми, бо... я так відчуваю.
І хай йому грець, але саме в цьому не помиляюсь 100%.
Мене не дивують такі різноманітні варіанти власної поведінки, геть зовсім. Я спостерігаю за цим, а потім аналізую, що і як мені відчулось.
Хай кажуть, що треба в голові обдумувати 10 тисяч разів, що сказати і як глянути на людину, а я от знаю інше. Якщо відчуваєш до людини щось хороше, ніколи не схибиш.
Так, якщо говорити про тривіальні речі, то, ясна річ, думати над [буквально] словами - варто.
Але якщо трішечки розширити зіниці, легко помітити усі томики вашого досвіду, який чудом отак просто з'явився. Яке там чудо - просто одна людина відчула щось до іншої :)
Оцим і керуюсь у спілкуванні, отак і відчуваю.
А якщо так вийде, що дійсно бовкну чи зроблю щось не те - кому воно треба тоді?
Для мене важливо насамперед завжди бути повністю щирою з собою. А то ж і відчуття задурить можна, знаєте.
Published with Blogger-droid v1.7.2
Насчёт вопросов вначале: всегда говори с человеком максимально просто, местами даже пусть это будет производить впечатление дурочки. Но зато всегда всё от души. Вот прямо как Форрест Гамп. Я как посмотрел этот фильм, начал вести себя наааааастолько проще..И уже не задумываешься как и с кем. Вот и все ощущения-то :)
ВідповістиВидалитиЯ вот себя веду, как думается в данный момент, как чувствуется.
ВідповістиВидалитиА те вопросы вначале - пост как бы был для меня о том, как я на них научилась не обращать внимания:)