Про те, що все чудово

ДяПє часто каже, що все у повній … . Я так боюсь цих слів, бо кожного разу, як в Inception: я одразу сама починаю так думати. І завжди є винні: країна, люди, клімат, випадок, звички чи погляди. Проте частіше він поводить себе так, буцім все в нормі. А ще він завжди знає, як виплутатись з будь-якої ситуації. Тому я думаю, що він і сам не дуже вірить у ті слова.

Усе ж, як треба. Усе чудово!

Часом дивитись при ходьбі лиш собі під ноги, аби не оступитись, геть не профіт. Ось йшла раз, а поруч- ось це. Як у фільм потрапила, лиш мороз не давав цілком у це повірити. Хлопці та дівчата, дяді й тьоті, словом, усі на світі. Повибігали зі своїх коморок, прихопивши з собою сані, пластмасові штуки, дерев'яшки, дошки від скейтів, картонки чи будь-що інше. І з розбігу летять, закручуються в повітрі, кричать і мерзнуть. А далі - знов спочатку. Хай хтось скаже, що це не щастя, і для дітей, і для їх батьків також.





Я рік, як пишу. Неперевершена насолода.

Спочатку мені було цікаво, як воно. Потім мені стало ще й приємно писати. Згодом задумалась, як довго протримаюсь. А тепер - це цілковита насолода.

Що змінилось за цей час з тим, що я веду блог?

Мені стало легше виражати свої думки так, щоб було зрозуміло і ненапряжно читати.

Ще блог - дуже релаксуюча штука: про що не думаєш, а напишеш про це - і стає легше.

Потім, що не кажи, а в мене з'явився такий виключно мій закуток у цьому величезному лабіринті, де мені добре, і де я вітаю усіх, кому цікаво. Тут почуваюсь як риба у воді, все мені вже рідне.

А ще блог дуже посприяв тому, що в мене з'явилось стільки нових друзів. Чи вже дійсних блогерів, чи тих, хто вирішив розпочати щоденник і питає моєї поради. А це ж мені тільки в радість.

Ще дуже цікаво спостерігати за тим, наскільки я дотримуюсь власних правил та графіків.

З блогом, без сумнівів, стаєш ближче до людей. Це чудово, коли можеш подітись з кимось кайфом, радістю, натхненням чи будь-чим таким іншим.

Не приховуватиму - страх, як приємно отримувати відгуки про пости. Усі блогери мене зрозуміють - будь-який фідбек - то просто скарб! Тому мені цінний кожен коментар мого Читача.


Я не маю, що й сказати. Ну люблю я писати, це вже - частина мого життя. Рік назад я опублікувала перший пост і чекала, що ж воно буде. З того самого дня я ще ні разу не пожаліла. Тепер я пишу завжди: коли мені добре, коли мені тривожно і коли ніяк. І мені це подобається. Сподіваюсь, вам теж! :)

Декілька місяців назад у мене з'явилась нова хороша традиція: закінчувати пост словом "Дякую!". Хочу сказати, що кожного разу я ніби обіймаю кожного з вас цими подяками. Серйозно. Адже кожне прочитане вами слово у цьому блозі - це настільки приємно для мене, що дякувати варто постійно і щомиті.

Чи існує блог без читачів? Бодай один якщо є читач - це вже перемога. І кожного потрібно цінувати за те, що цінують тебе. Отож, ДЯКУЮ!!!

Дякую, що читали, або читаєте, або будете читати.

90% цього блогу - це усі ви.

Так що, сподіваюсь, перший рік свого існування "Декілька слів про моє життя" провів гідно, за що, ще раз - Спасибі!

Published with Blogger-droid v2.0.2