Зараз кожен може кудись пописати так, щоб іншим це було доступно. Так само існує можливість легко зафоловити того, хто тобі цікавий. Чи настільки зручне і круте це блог-суспільство, яким воно здається на перший погляд?
Мікроблоги на вконтакті, твітері, фейсбуці, повноцінні блоги на блогері, живому журналі та вордпресі - це лиш дуже скорочений список місць, де себе можна виразити. Так що питання "Куди писати?" зникає, з'являється "Як вибрати, куди писати?". І це, як на мене, просто чудово. Коли ти не губишся з хорошою подругою лиш тому, що ви фоловите одна одну в твітері. Зовсім звично вже почути фразу: "Читав твій останній пост, тому не питатиму, як ся маєш, бо вже все знаю". Ти пишеш - щось розказуєш, тебе читають - сприймають інформацію. Це все виокремлюється у новий вид спілкування.
Звичайно, існують деякі негативні сторони активного блогінгу; це пов'язано з тим, що блогер насамперед привертає до себе увагу, що не завжди має хороші наслідки. Проте я вважаю, що плюсів від такого виду спілкування набагато більше, ніж мінусів.
Однак, незважаючи на зростаючу популярність мікро- і звичайних блогів, дуже багато людей досі записують свої думки у блокноти. І це теж абсолютно нормально. Якщо ви допускаєте опцію читання кимось іншим вашого письменництва, то справжні щоденники дарують вашим читачам відчуття унікальності та винятковості.
Писати чи не писати?
Читати чи не читати?
Мені просто захотілось написати про те, який кайф приносить фраза "Я тебе читаю". Це ж те саме, що і "Я тобою цікавлюсь".
Блогери мають можливість впливати на своїх фоловерів. Читачі ж, у свою чергу, можуть компонувати і створювати гарну насичену картинку інформації, отриманої звідусіль. Кожен щось віддає і щось за це отримує - така стара стратегія. Але ми займаємось цим, допоки нам комфортно, а отже, - це чудово.
Дякую, що читаєте:)
Мікроблоги на вконтакті, твітері, фейсбуці, повноцінні блоги на блогері, живому журналі та вордпресі - це лиш дуже скорочений список місць, де себе можна виразити. Так що питання "Куди писати?" зникає, з'являється "Як вибрати, куди писати?". І це, як на мене, просто чудово. Коли ти не губишся з хорошою подругою лиш тому, що ви фоловите одна одну в твітері. Зовсім звично вже почути фразу: "Читав твій останній пост, тому не питатиму, як ся маєш, бо вже все знаю". Ти пишеш - щось розказуєш, тебе читають - сприймають інформацію. Це все виокремлюється у новий вид спілкування.
Звичайно, існують деякі негативні сторони активного блогінгу; це пов'язано з тим, що блогер насамперед привертає до себе увагу, що не завжди має хороші наслідки. Проте я вважаю, що плюсів від такого виду спілкування набагато більше, ніж мінусів.
Однак, незважаючи на зростаючу популярність мікро- і звичайних блогів, дуже багато людей досі записують свої думки у блокноти. І це теж абсолютно нормально. Якщо ви допускаєте опцію читання кимось іншим вашого письменництва, то справжні щоденники дарують вашим читачам відчуття унікальності та винятковості.
Писати чи не писати?
Читати чи не читати?
-Особистий вибір кожного.
Блогери мають можливість впливати на своїх фоловерів. Читачі ж, у свою чергу, можуть компонувати і створювати гарну насичену картинку інформації, отриманої звідусіль. Кожен щось віддає і щось за це отримує - така стара стратегія. Але ми займаємось цим, допоки нам комфортно, а отже, - це чудово.
Дякую, що читаєте:)
Published with Blogger-droid v2.0.4
Ну смотри, при куче плюсов:
ВідповістиВидалити1. Нужно быть ооочень избирательным к тому, ЧТО ты пишешь. Мало-ли кто тебя читать будет..
2. Стараешься удивить всех чем-то, постишь. Потом встречаешься с друзьями, начинаешь говорить, тебе сразу "ааааа, мы это прочли на твиторе!".
3. На днях прочитал, что в среднем блогеры склонны писать 37% никому неинтересной информации.
Не знаю, к чему это всё. В общем и целом, дело-то хорошее, но иногда чтобы было поменьше минусов, приходится сильно стараться. А ведь у кого-то концепция блога - писать на расслабоне. И про концепции: они мало у кого есть вообще. Прости за хаотичный поток мыслей.