Нарізка накопичених думок

      Люблю простих людей.
      Це ті, що діляться на один та самі на себе.

• Глобальність існує задля залякування та знищення бажання щось змінювати. Обрати президента/мера/депутата від району геть недостатньо. А як же занести подяку лікарю? Чи "порішати" з документами? Чи зачітити на іспиті? - А нащо ж вчити те, що не знадобиться у подальшому житті?
  Починаючи виправляти одне, усі намагання впираються у вагоме "стопе" нашого менталітету.
  Є сенс нехтувати глобальністю та змінювати усе навколо одноточково (себто змінюючи себе).

• Багато теорем нашого життя не виконуються для людей, що обманюють.
  Проте чи можна з самого початку знайомства відкривати душу, щоб потім отримувати найболючіші удари?

• У мене є чудова подруга, котру можна назвати трішки балакучою. Саме це я в ній і люблю. Часом так не вистачає пару годинок цінних теревеней ні про що. Коли час, проблеми, обов'язки та буденність зникає з тла думок. Чи не найкращий вид релаксу, правда?

• За ці роки з'явилась жагуча потреба в фідбеку он контент після кожного важливого досвіду. А втім, це досить логічно. Без аналізу та висновків наше життя - дивовижна і неабияк нудна повторюваність тих же самих подій.

• Люблю грудень за його наповненість мотивацією.
  Підсвідоме бажання підвести підсумки і почати щось заново може бути тою самою рушійною силою, якої нам так не вистачало.

Варто лиш скористатись цією можливістю і почати діяти.